Дексаметазон аналоги и цены

Всего найдено 26 аналогов Дексаметазон
Все аналоги Дексаметазон подобраны по международной системе классификации лекарственных средств АТС (анатомо-терапевтическо-химическая классификация).
Действующие вещества: Дексаметазон
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Дексаметазон в ближайшей аптеке
Средняя цена
75
1.84 – 362.6 грн

Классификация лекарственного препарата Дексаметазон
  • Гормональные препараты для системного использования (исключая половые гормоны)
    • Кортикостероиды для системного использования
      • Кортикостероиды для системного использования
        • Глюкокортикостероиды
          • Дексаметазон

Аналоги по составу

У нижеперечисленных аналагов Дексаметазон совпадают коды ATC. Аналоги подобраны по химической структуре лекарственного препарата и являются наиболее подходящими заменителями. Одинаковый состав, показания к применению, могут отличаться дозы действующих веществ.
Состав: дексаметазон

Аналоги по показанию и способу применения

Аналоги совпадают по коду ATC 4-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показанию и способу применения.

Аналоги по коду ATC 3-го уровня

Аналоги совпадают по коду ATC 3-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показания и способу применения.
Все аналоги Дексаметазон представлены исключительно в ознакомительных целях и не являются поводом для самостоятельного принятия решения о замене препарата. Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
 
ДЕКСАМЕТАЗОН
(DEXAMETHASON)
 
Склад:
діюча речовина: dexamethasone;
1 таблетка містить дексаметазону 0,5 мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кальцію стеарат, натрію кроскармелоза.
 
Лікарська форма. Таблетки.
 
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Дексаметазон. Код АТС Н02А B02.
 
Клінічні характеристики.
Показання.
Алергічні захворювання: контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, що не піддаються традиційному лікуванню:
– бронхіальна астма;
– атопічний дерматит;
– контактний дерматит;
– алергія на лікарські засоби;
– хронічний або сезонний алергічний риніт;
– сироваткова хвороба.
Захворювання шкіри:
– бульозний герпетиформний дерматит;
– ексфоліативна еритродермія;
– фунгоїдний мікоз;
– пухирчатка;
– тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
Ендокринні порушення:
– замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; за необхідності, синтетичні аналоги можна застосовувати разом з мінералокортикоїдами; у педіатричній практиці сумісне застосування з мінералокортикоїдами надзвичайно важливе);
– уроджена гіперплазія надниркових залоз;
– гіперкальціємія, спричинена раковим ураженням;
– негнійне запалення щитовидної залози.
Шлунково-кишкові захворювання: для виведення пацієнта з критичного періоду при:
– хворобі Крона;
– виразковому коліті.
Гематологічні захворювання:
– набута (аутоімунна) гемолітична анемія;
– уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія;
– ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих;
– справжня еритроцитарна аплазія;
– деякі випадки вторинної тромбоцитопенії.
Онкологічні захворювання:
– паліативне лікування лейкемії та лімфоми.
Неврологічні захворювання:
– загострення розсіяного склерозу;
– набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку, краніотомію або травму голови.
Захворювання очей:
– симпатична офтальмія;
– темпоральний артериїт;
– увеїт;
– запальні захворювання ока, що не піддаються лікуванню кортикостероїдами для місцевого застосування.
Захворювання нирок:
– стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі та порушення функції нирок при системному червоному вовчаку.
Захворювання дихальних шляхів:
– бериліоз;
– вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів, застосовується разом із відповідною протитуберкульозною хіміотерапією;
– ідіопатична еозинофілічна пневмонія;
– симптоматичний саркоїдоз.
Ревматичні захворювання: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби) при:
– гострому подагричному артриті;
– гострому ревматичному кардиті;
– анкілозуючому спондиліті;
– псоріатичному артриті;
– ревматоїдному артриті, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії);
– лікування дерматоміозиту, поліміозиту та системного червоного вовчака.
Інші показання:
– діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз;
– трихіноз з неврологічними симптомами або трихіноз міокарда;
– туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або загрозою блокади (разом із відповідною протитуберкульозною терапією).
 
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дексаметазону або до будь-якого іншого компонента препарату. Гострі вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія), синдром Кушинга, вакцинація живою вакциною.
 
Спосіб застосування та дози.
Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму.
Рекомендована початкова доза для дорослих становить 0,75-9 мг на добу, залежно від діагнозу. Початкові дози дексаметазону застосовують до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшити до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщо пероральне лікування великими дозами триває протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу слід поступово зменшити протягом кількох послідовних днів або навіть протягом більш тривалого часу (зазвичай на 0,5 мг за 3 дні). Підтримуюча   доза   зазвичай   становить  2-4,5  мг   на   добу.  Добову  дозу  можна  застосовувати  у
2-4 прийоми.
Максимальна добова доза зазвичай становить 15 мг, мінімально ефективна доза – 0,5-1 мг на добу.
При лікуванні загострень розсіяного склерозу добова доза може становити 30 мг дексаметазону протягом першого тижня лікування з послідуючим застосуванням доз від 4 мг до12 мг через день протягом 1 місяця.
Під час тривалого лікування високими пероральними дозами рекомендується приймати дексаметазон разом з їжею, а між прийомами їжі застосовувати антациди.
Дози для дітей
Для дітей початкову дозу дексаметазону визначають відповідно до характеристик конкретного захворювання.
Рекомендована доза для перорального застосування при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу у 3 прийоми.
При всіх інших показаннях діапазон початкових доз становить 0,02-0,3 мг/кг на добу у 3-4 прийоми (0,6-9 мг/м2 площі поверхні тіла на добу).
Діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз
Проба з дексаметазоном (проба Лідла). Проводиться у вигляді малого та великого тестів.
Під час малого теста дексаметазон призначають по 0,5 мг кожні 6  годин  протягом  48  годин  (а саме:
о 8 годині ранку, о 14 годині, 20 годині та 2 годині ночі). До і після призначення дексаметазону визначають вміст 17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу у добовій сечі. Наведені дози дексаметазону пригнічують утворення кортикостероїдів майже у всіх практично здорових осіб. Через 6 годин після останньої дози дексаметазону вміст кортизолу у плазмі крові нижче 135-138 нмоль/л (4,5-5 мкг/100 мл). Зниження виведення 17-гідроксикортикостероїду нижче 3 мг на добу, а вільного кортизолу нижче 54-55 нмоль на добу (19-20 мкг на добу) виключає гіперфункцію надниркових залоз. В осіб із захворюванням або синдромом Іценка-Кушинга при проведенні малого тесту виведення кортикостероїдів не змінюється.
Під  час  проведення  великого  тесту  дексаметазон  призначають  по  2  мг  кожні  6  годин  протягом
48   годин   (а  саме:  8  мг  дексаметазону  на  добу).   Також   проводять   збір   сечі   для   визначення
17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу (у разі необхідності визначають вільний кортизол у     плазмі     крові).     При     хворобі     Іценка-Кушинга     спостерігається     зниження      виведення
17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу на 50 % та більше, у той час як при пухлинах надниркових залоз або АКТГ-ектопованому (або кортиколіберин-ектопованому) синдромі виведення кортикостероїдів не змінюється. У деяких хворих з АКТГ-ектопованим синдромом зниження виведення кортикостероїдів не виявляється навіть після прийому дексаметазону у дозі 32 мг на добу.
З метою порівняння нижче наведені еквівалентні дози у мг для різних кортикостероїдів:
Доза 0,75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 2 мг параметазону, або 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону, або 5 мг преднізону і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону, або 25 мг кортизону, або 0,75 мг бетаметазону.
Такі співвідношення дозувань стосуються лише перорального або внутрішньовенного застосування цих препаратів. Коли ці препарати або їхні похідні вводяться внутрішньом’язово або внутрішньосуглобово, їхні відносні властивості можуть значно змінюватися.
 
Побічні реакції.
Частота появи побічних реакцій залежить від дози і тривалості лікування. Найпоширенішими побічними реакціями короткочасного лікування є тимчасова недостатність надниркових залоз, непереносимість глюкози, підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення; більш рідкими побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертригліцеридемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та гострий панкреатит.
Тривале лікування найчастіше призводить до тривалого порушення функції надниркових залоз, уповільненого росту дітей і підлітків, центрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії м’язів, остеопорозу, рідше – до зниження імунного захисту та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань, катаракти, глаукоми, артеріальної гіпертензії, асептичного некрозу кісток.            
Побічні реакції за системами органів
З боку кровотворної та лімфатичної систем:  випадки тромбоемболії, зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів), рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи: рідко – висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактична реакція, імуносупресія.
З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна брадикардія, зупинка серця, серцеві аритмії, збільшення серця, судинна недостатність, хронічна серцева недостатність, жирова емболія, артеріальна гіпертензія, гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених немовлят; дуже рідко – розрив  серця у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда; також можуть виникати політопна шлуночкова екстрасистола, гіпертонічна енцефалопатія, непритомність, тахікардія, тромбоемболія, тромбофлебіт, васкуліт.
З боку центральної нервової системи: після лікування можлива поява набряку диска зорового нерва і підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина), запаморочення, судоми, головний біль, неврит, невропатія, парестезії.
Психічні порушення: зміни особистості та поведінки, що найчастіше проявляються ейфорією, безсонням, дратівливістю, гіперкінезією, депресією, емоційною нестабільністю, зміною настрою; рідко – психози, суїцидальні думки, погіршення перебігу шизофренії, епілепсії.
З боку дихальної системи:  набряк легенів.
З боку ендокринної системи та метаболізму: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), синдром Кушинга, уповільнення росту дітей і підлітків, порушення менструального циклу, гірсутизм, перехід латентного діабету у клінічно активну форму, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних протидіабетичних препаратах у хворих на цукровий діабет, негативний азотний баланс через катаболізм білків, гіпокаліемічний алкалоз, затримка в організмі натрію і рідини, підвищена втрата калію.
З боку травного тракту: езофагіт, нудота, гикавка, блювання, кандидоз стравоходу; рідко – пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику).
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість, стероїдна міопатія (м’язова слабкість спричиняє м’язовий катаболізм), остеопороз (підвищене виведення кальцію) і компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (більш частіше – асептичний некроз головок кісток стегон і плечей), розриви сухожиль (особливо при паралельному застосуванні деяких хінолонів), пошкодження суглобового хряща та некроз кісток (внаслідок внутрішньосуглобної інфекції), затримка росту і процесу мінералізації кісток у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: уповільнене загоєння ран, потоншена та чутлива шкіра, петехії та синці, еритема, підвищене потовиділення, вугри, пригнічена реакція на нашкірні тести, алергічний дерматит, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, стриї.
З боку органів зору: підвищений внутрішньоочний тиск, глаукома, катаракта або витрішкуватість.
З боку репродуктивної системи: зрідка – імпотенція.
Загальні порушення: набряк, підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, пригнічення регенеративних і репаративних процесів, гіпергідроз.
Ознаки синдрому відміни глюкокортикоїдів
У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час дуже швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та траплятися випадки недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії або летального наслідку.
У деяких випадках  симптоми синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.
Якщо трапляються тяжкі небажані реакції, лікування необхідно припинити.
 
Передозування.
Існують рідкі повідомлення про гостре передозування або летальний наслідок через гостре передозування.
Передозування після кількох тижнів застосування надмірних доз може спричинити більшість із побічних ефектів, перш за все синдром Кушинга.
Разовий прийом надмірної кількості таблеток зазвичай не призводить до клінічно значущої інтоксикації. Специфічного антидоту немає. Лікування має бути підтримуючим і симптоматичним. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат не застосовують.
 
Діти.
Досвід щодо ефективності та безпеки застосування глюкокортикоїдів дітям базується на добре обґрунтованому вивченні терапевтичної дії глюкокортикоїдів, що є подібною для дитячої та дорослої вікових груп. Існують повідомлення про підтвердження ефективності та безпеки застосування препарату дітям для лікування нефротичного синдрому (дітям віком від 2 років) та агресивних лімфоми та лейкемії (у дітей від 1 місяця). Застосування глюкокортикоїдів дітям при інших показаннях, наприклад, тяжка бронхіальна астма та хрип, базуються на адекватних та добре контрольованих випробуваннях, проведених у дорослих, на допущенні, що перебіг захворювань та їхня патофізіологія є в основному подібними для  обох вікових груп.
Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.
 
Особливості застосування.
У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура тіла, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах та суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й судоми). Тому дозу дексаметазону слід зменшувати поступово. Раптове припинення лікування може мати летальні наслідки.
Якщо пацієнт знаходиться у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, а якщо це відбувається під час припинення лікування, слід застосовувати гідрокортизон або кортизон.
Пацієнтам, які приймали дексаметазон тривалий час і зазнають сильного стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування.
Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів.
Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі мають отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби. 
Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, активну пептичну виразку, нещодавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.
Під час лікування може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів цукрового діабету.
При тривалому лікуванні слід контролювати рівні калію у сироватці крові.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон зазвичай не призначають за 8 тижнів до вакцинації і не застосовують раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Пацієнтам, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, необхідно уникати контакту з інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном.
Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнювати загоєння ран і утворення кісткової тканини.
Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Кортикостероїди можуть спотворювати результати шкірних алергічних тестів.
Спеціальна інформація про деякі компоненти.
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
 
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Даних немає. Слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування дексаметазону і нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.
Ефективність дексаметазону зменшується, якщо одночасно приймати рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозу дексаметазону у таких комбінаціях слід збільшувати.
Сумісне застосування дексаметазону і препаратів, що інгібують CYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону у сироватці та плазмі крові. Дексаметазон є помірним індуктором   CYP 3A4. Одночасне застосування з препаратами, що метаболізуються CYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс, що спричиняє зниження концентрацій у сироватці крові.
Кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів, таким чином, унаслідок зниження концентрації дексаметазону може розвиватися недостатність надниркових залоз.
Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект ліків протидіабетичних препаратів та антигіпертензивних засобів, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натрійуретиків (тому дозу цих препаратів слід збільшити); він підвищує активність гепарину, альбендазолу і калійуретиків (дозу цих препаратів слід зменшити у разі необхідності). 
Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід частіше перевіряти протромбіновий час.
Одночасне   застосування   дексаметазону   і   високих   доз   інших   глюкокортикоїдів   або   агоністів
2-адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії. У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.
Антациди зменшують всмоктування дексаметазону у шлунку. Не було встановлено, чи впливає одночасне вживання їжі або алкоголю на фармакокінетику дексаметазону, проте паралельний прийом лікарських засобів і їжі з високим вмістом натрію не рекомендований.
Глюкокортикоїди посилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичні  концентрації саліцилатів у сироватці крові. Слід виявляти обережність пацієнтам, яким поступово знижують дозу кортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилату у сироватці крові та інтоксикація.
Якщо однчасно застосовуються пероральні контрацептиви, період напіввиведення глюкокортикоїдів може подовжитись, що посилить їхню біологічну дію і може підвищити ризик розвитку побічних ефектів.
Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів, оскільки може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальні наслідки породіль через розвиток такого стану.
Види взаємодії, що мають терапевтичні переваги: одночасне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецеторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокси-триптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.
 
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Дексаметазон – синтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд), який чинить глюкокортикоїдну дію. Чинить протизапальну та імуносупресивну дію, а також впливає на енергетичний метаболізм, обмін глюкози і (через негативний зворотний зв’язок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормона аденогіпофізу.
Механізм дії глюкокортикоїдів досі не повністю з’ясований. Зараз існує достатня кількість повідомлень про механізм дії глюкокортикоїдів на підтвердження того, що вони діють на клітинному рівні. У цитоплазмі клітин існують дві добре визначені системи рецепторів. Через зв’язування з рецепторами глюкокортикоїдів кортикоїди виявляють протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють обмін глюкози, а внаслідок зв’язування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм натрію, калію та водно-електролітну рівновагу.
Глюкокортикоїди розчиняються у ліпідах і легко проникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Зв’язування гормону з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє у ядро клітини і зв’язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдного відгуку (GRE). Активований рецептор, зв’язаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, що може бути збільшеною або зменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів, що відбуваються у клітинах, синтез білків може бути посиленим (наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшеним (наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикоїдів є в усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикоїди діють на більшість клітин організму.
Фармакокінетика
Після застосування внутрішньо дексаметазон майже повністю всмоктується. Біодоступність дексаметазону у таблетках наближається до 80 %. Максимальні концентрації у плазмі крові та максимальна дія спостерігаються через 1-2 години; після прийому разової дози, дія продовжується протягом приблизно 2,75 дня.
У плазмі крові приблизно 77 % дексаметазону зв’язані з білками, переважно з альбуміном. Лише незначна кількість дексаметазону зв’язується з іншими білками плазми крові. Дексаметазон є жиророзчинною речовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний простір. Виявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхом зв’язування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах зв’язується і діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розпадається у місці своєї дії, тобто у клітині. Дексаметазон метаболізується переважно у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших тканинах. Основним шляхом виведення є нирки.
 
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору.
 
Термін придатності. 5 років.
 
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
 
Упаковка.
По 50 таблеток у банках полімерних; по 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у пачці; по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці.
 
Категорія відпуску. За рецептом.
 
Виробник.
ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС».
 
Місцезнаходження.
Україна, м. Харків, вул. Воробйова, 8.