ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)
Склад:діюча речовина: еnalapril;1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,01 г (10 мг);допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кремнію діоксидколоїдний безводний, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, повідон. Лікарська форма. Таблетки. Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.Код ATC C09A A02. Клінічні характеристики.Показання.Есенціальна гіпертензія будь-якої стадії.Реноваскулярна гіпертензія.Серцева недостатність будь-якої стадії.У пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю Еналаприл застосовують з метою:– поліпшення виживання;– сповільнення прогресування серцевої недостатності;– зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності;– профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка Еналаприл сприяє:– сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;– зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою:– зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;– зменшення частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії. Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якої складової препарату, а такожпацієнтам із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов’язаним іззастосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтам зі спадковим чи ідіопатичним ангіоневротичнимнабряком. Спосіб застосування та дози. Прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток Еналаприл,препарат можна приймати до, після та під час їди.Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мгзастосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.Есенціальна гіпертензія.Початкова доза препарату для дорослих становить 10-20 мг один раз на день, залежно відступеня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг один раз надень. Підтримуюча доза - одна таблетка 20 мг один раз на день. Дозування підбираютьіндивідуально для кожного пацієнта, але воно не має перевищувати 40 мг на день. Реноваскулярна гіпертензія.Дорослим пацієнтам цієї групи терапію слід розпочинати з низької початкової дози,наприклад, з 5 мг або менше. Так як таблетка не ділиться, у випадку призначення препаратуу дозі менше 5 мг застосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.Потім дозу підбирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що у більшостіпацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі однієї таблетки 20 мг.Слід бути обережним при лікуванні Еналаприлом пацієнтів, які незадовго до цього приймалидіуретики.Супутнє лікування гіпертензії діуретиками.Після першого прийому Еналаприлу може виникнути артеріальна гіпотензія. Такий ефектнайбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У такому випадкупрепарат рекомендують призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів можеспостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 днідо початку лікування Еналаприлом. Якщо це неможливо, початкову дозу Еналаприлу слідзменшити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальнийтиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.Дозування при нирковій недостатності.Загалом необхідно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшити дозуванняпрепарату. Стан нирок | Кліренс креатиніну (мл/хв) | Початкова доза (мг/день) |
Незначні порушення функції | <80 > 30 мл/хв | 5-10 мг |
Помірні порушення функції | <=30 > 10 мл/хв | 2,5-5 мг |
Виражені порушення. Зазвичай такі хворі знаходяться на гемодіалізі* | <=10 мл/хв | 2,5 мг у дні діалізу** |
*Див. розділ «Особливості застосування – Пацієнти на гемодіалізі».**Еналаприл виводиться шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз непроводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.При необхідності застосування 2,5 мг препарату – застосовувати лікарську форму з іншимвмістом діючої речовини.Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.Початкова доза Еналаприлу для дорослих пацієнтів з серцевою недостатністю становить2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарськимконтролем, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Еналаприлможна застосовувати для лікування симптоматичної серцевої недостатності зазвичай разом здіуретиками та, при необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефектуабо після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникає у результаті лікуванняЕналаприлом, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку призначаютьодноразово або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт.Добір дози можна здійснювати впродовж 2-4 тижнів або в коротші терміни. Подібнийтерапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічновираженою серцевою недостатністю.Як до, так і після початку лікування Еналаприлом хворим із серцевою недостатністю слідздійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ«Особливості застосування»). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дозиЕналаприлу не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчитьпро необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні Еналаприлом слід такожконтролювати вміст калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськимизасобами»).Діти з гіпертензією віком від 6 до 16 років.Еналаприл застосовують дітям віком від 6 років. Дозування залежить від маси тіладитини.Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добута для пацієнтів з масою тіла більшою або рівною 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджувана доза для дітей – 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див.розділ «Діти»). Побічні реакції. При застосуванні Еналаприлу у більшості випадків побічні ефекти булинезначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.При застосуванні Еналаприлу спостерігалися:Запаморочення і головний біль, підвищена втомлюваність та астенія; інші побічні ефекти(артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, пронос, м’язовісудоми, висип та кашель); рідше повідомлялося про порушення функцій нирок, нирковунедостатність та олігурію.Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк:рідко при застосуванні Еналаприлу спостерігали ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок,губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Дуже рідко були повідомлення проангіоневротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ,включаючи еналаприл.Як при проведенні контрольованих клінічних досліджень, так і при широкому практичномузастосуванні препарату зрідка зустрічалися такі побічні ефекти.Серцево-судинна система:інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній гіпотензії у пацієнтів, якіналежать до групи ризику (див. «Особливості застосування»); біль у грудях, прискоренесерцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно.Ендокринні розлади:синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.Шлунково-кишкові розлади:кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит.Метаболічні порушення:повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймаютьпероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.Нервова система і розлади психіки:депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії,запаморочення, розлади сну.Система дихання:легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипи, сухий кашель.Шкірні покриви:пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона,токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя,кропив’янка, облисіння.Інші прояви:імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включає деякі або всі зтаких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тестна антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофіліюі лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та іншіреакції з боку шкіри.Діти:профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.Зміни лабораторних показників.Клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані іззастосуванням Еналаприлу. Спостерігалися випадки підвищення вмісту сечовини у крові,креатиніну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Цізміни зазвичай оборотні і нормалізуються після припинення прийому Еналаприлу. Інколизустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про зниження рівнягемоглобіну і гематокриту. З часу застосування препарату в широкій клінічній практиціповідомлялося про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функціїкісткового мозку та агранулоцитозу, коли не можна було виключити зв’язок із застосуваннямЕналаприлу. Передозування. Існують обмежені дані щодо передозування препарату в людини.Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена артеріальнагіпотензія, яка розпочинається приблизно через 6 годин після прийому препарату і збігаєтьсяз блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, якіперевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомітерапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і440 мг еналаприлу.Проявляється артеріальною гіпотензією з погіршенням перфузії життєво важливих органів.Рекомендується промивання шлунку, прийом активованого вугілля, стабілізація об´ємуциркулюючої крові 0,9 % розчином натрію хлориду, за необхідності – інфузія розчиномпрепарату ангіотензину ІІ, контроль і корекція життєво важливих функцій організму,визначення рівня калію, сечовини, креатиніну в сироватці крові. Еналаприлат виводитьсяшляхом гемодіалізу. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промиванняшлунку. (див. «Особливості застосування». Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі). Застосування у період вагітності або годування груддю. Не рекомендується застосуванняЕналаприлу під час вагітності. При виявленні вагітності прийом Еналаприлу потрібнонегайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхіднимдля матері.В опублікованих даних ретроспективного епідеміологічного дослідження немовлята, матеріяких приймали інгібітор АПФ протягом першого триместру вагітності, мали високий ризиктяжких вроджених вад розвитку порівняно із тими, чиї матері не приймали інгібітори АПФпротягом першого триместру вагітності. Кількість випадків вроджених аномалій єневеликою, але результати цього дослідження до цього часу не були повторені.Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плоду або новонародженогопри застосуванні жінками під час другого та третього триместрів вагітності. Застосуванняінгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувались негативним впливом на плід тановонародженого, включаючи гіпотензію, ниркову недостатність, гіперкаліємію, та/абогіпоплазію черепа. Можливий розвиток олігоамніону, вірогідно, внаслідок зниження функціїнирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа,включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні Еналаприлунеобхідно інформувати пацієнтку про потенційну шкоду для плода.У тих випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слідпроводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору.При виявленні олігоамніону прийом Еналаприлу потрібно припинити, за винятком випадків,коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак, як лікарі, так іпацієнти мають знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плоданеоборотних ушкоджень.За новонародженими, матері яких приймали Еналаприл, потрібно ретельно спостерігати зметою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який маєздатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженогошляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінногопереливання крові.Еналаприл виділяється у грудне молоко матері у слідових кількостях. При призначенніЕналаприлу матерям, які годують груддю, слід дотримуватися обережності. Діти. Застосовують дітям віком від 6 років.Через відсутність даних Еналаприл не рекомендують для лікування дітей з рівнемклубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2. Особливості застосування. Клінічно виражена артеріальна гіпотензія.Клінічно виражену артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів з неускладненоюартеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримуютьЕналаприл, артеріальна гіпотензія розвивається частіше при гіповолемії, яка виникає,наприклад, унаслідок терапії діуретиками, обмеження вживання солі, у пацієнтів, якіперебувають на гемодіалізі, а також у хворих з проносом або блюванням (див. «Взаємодія зіншими лікарськими засобами» та «Побічні реакції»). Клінічно виражену артеріальну гіпотензіюспостерігали у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або несупроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія розвивилася частіше упацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дозипетльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтамлікування Еналаприлом слід розпочинати під наглядом лікаря. При зміні дози Еналаприлута/або діуретика нагляд має бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вестиспостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судинмозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда абоінсульту.При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, якщо необхідно, ввестивнутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийоміЕналаприлу не є протипоказанням для лікування препаратом, яке можна продовжувати післявідновлення об’єму рідини та нормалізації артеріального тиску.У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим тискомЕналаприл може додатково знизити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийомпрепарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. Утих випадках, коли гіпотензія стає резистентною до лікування, слід зменшити дозу та/абоприпинити лікування діуретиком та/або Еналаприлом.Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія.Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зобструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.Порушення функції нирок.У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікуванняінгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадкахповідомляли про розвиток гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотного характеру.У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/абочастоти прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У деяких пацієнтів здвобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалипідвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай малиоборотний характер, і показники зазвичай поверталися до норми після припиненнялікування. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковоюнедостатністю.У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування,Еналаприл сумісно з діуретиками спричинював зазвичай незначне та скороминучепідвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадкахнеобхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або Еналаприл.Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк.При застосуванні інгібіторів АПФ включно з Еналаприлом були описані поодинокі випадкиангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані,що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікуванняЕналаприлом і встановити постійний нагляд за пацієнтом, щоб упевнитись у повномузникненні симптомів. Лише після цього нагляд можна припинити. Якщо набряк обмежуєтьсяділянкою обличчя та губ, зазвичай спеціального лікування не вимагається.Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до летального кінця. У тих випадках, колинабряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані і може спричинитиобструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочати відповідну терапію, яка включаєпідшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпеченняпрохідності дихальних шляхів.У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше порівняно зпацієнтами інших рас виникав ангіоневротичний набряк.Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов’язують іззастосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і прилікуванні інгібітором АПФ (див. також розділ «Протипоказання»).Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрутиперетинчастокрилих.Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізаціїалергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, що могли бутизагрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початкугіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускноїздатності (наприклад, AN 69®) і застосовують одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадкахрозвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосуваннядіалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.Кашель.Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Зазвичай кашельносить непродуктивний стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашельвнаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностицікашлю.Проведення хірургічних операцій/анестезія.Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, якіспричиняють артеріальну гіпотензію, Еналаприл блокує утворення ангіотензину II вториннодо компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія,яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогоюзбільшення об’єму рідини.Калій сироватки.Див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».Лактоза.Оскільки препарат містить містить лактозу, він протипоказаний до застосування хворим знепереносимістю лактози. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншимимеханізмами. З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія, м’язові судоми, сплутаність свідомості, сонливість,нечіткість зору, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншимимеханізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.Гіпотензивна терапія.При застосуванні Еналаприлу сумісно з іншими гіпотензивними препаратами можеспостерігатися адитивний ефект.Калій сироватки.При клінічних дослідженннях рівень калію сироватки крові залишався у межах норми. Упацієнтів з артеріальною гіпертензію, які приймали Еналаприл як монотерапію тривалістюдо 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило 0,2 мекв/л. Якщопацієнти застосовували комбіновану терапію Еналаприлом і тіазидовим діуретиком, товтрата калію, зумовлена дією діуретика, звичайно зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.Якщо Еналаприл застосовують у комбінації з діуретиком, який спричиняє втрату калію,гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабеті супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтеренуабо амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містятькалій.Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або солей, які містятькалій, особливо при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести доістотного підвищення рівня калію у сироватці крові.Якщо застосування вищенаведених засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати зобережністю, регулярно визначаючи рівень калію у сироватці крові.Протидіабетичні препарати.Епідеміологічні дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ тапротидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних засобів) може спричинити зниженнярівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен найбільш вірогідноможе траплятися протягом перших тижнів сумісного прийому та у пацієнтів з нирковоюнедостатністю. У пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні протидіабетичнізасоби або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії з метою виявленнягіпоглікемії, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ.Літій сироватки.Як і при застосуванні інших ліків, що виводять натрій, при прийомі Еналаприлу можезменшуватися кліренс літію. Тому слід регулярно визначати рівень літію, якщозастосовуються літієві солі.Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2(ЦОГ-2 інгібітори) можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивнихпрепаратів. Тому гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослабленийнестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, пацієнти літнього віку абопацієнти зі зниженим об’ємом циркулюючої крові, включаючи тих, які приймаютьдіуретики), які застосовують нестероїдні протизапальні препарати, одночасне застосуванняінгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Зазвичай ціявища оборотні.Препарати золота.Поодинокі нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блюваннята гіпотензію), спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін’єкційними препаратами золота(натрію ауротималат) та сумісно з інгібітором АПФ, у тому числі Еналаприлом. Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Еналаприл (еналаприл, MSD) – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу,похідної двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Після перорального прийому еналаприлшвидко всмоктується, після чого гідролізується до еналаприлату, що є високоспецифічним,тривалої дії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який не належить досульфгідрильних сполук.Механізм дії:Ангіотензинперетворювальний фермент – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсіюангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприлгідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ спричиняєзниження рівня у плазмі ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності ренінуплазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ івивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний таурикозуричний ефекти, спричиняє незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає наметаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає наїх вміст у мозковій тканині.Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують зпригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл можевиявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.Застосування еналаприлу пацієнтам з гіпертензією спричиняє зниження артеріального тискув горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевогоритму.Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягненняоптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптовавідміна еналаприлу не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.Ефективне пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2-4 години післяперорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активностізазвичай спостерігається через одну годину, а пікове зниження артеріального тискудосягається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефектузалежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічнийефекти зберігались принаймні протягом 24 годин.Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до істотного регресу гіпертрофії лівогошлуночка зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.У пацієнтів, хворих на цукровий діабет або без нього, з ураженням нирок і протеїнурієюпісля застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG ізагального протеїну сечі.У пацієнтів, хворих есенціальною гіпертензією, зниження артеріального тиску зазвичайсупроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевоговикиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосуванняеналаприлу зазвичай збільшується нирковий кровотік; швидкість гломерулярної фільтраціїзазвичай не змінюється.Еналаприл зменшив частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю.У результаті проведених досліджень доведена кардіопротекторна дія еналаприлу.Клінічна фармакологія у дітей.Результати проведених клінічних досліджень застосування препарату дітям віком від 6 до16 років з гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральномузастосуванні була подібна до такої у дорослих. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кгеналаприл призначали у дозі 0,625; 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг абобільше – 1,25; 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу один раз на добу знижував нижнійпоказник артеріального тиску залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефектуеналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать,раса).Фармакокінетика. Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується,максимальна концентрація еналаприлу в сироватці крови досягається протягом 1 годинипісля прийому внутрішньо. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомівнутрішньо складає приблизно 60 %. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу.Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовиниеналаприлату, потужного інгібітора АПФ.Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається через 3-4 годинипісля прийому дози еналаприлу перорально.Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу є подібною для різних рекомендованихтерапевтичних доз.Виведенння еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Головними метаболітами, яківизначають у сечі, є еналаприлат, що складає приблизно 40 % дози; та незміненийеналаприл. Даних про інші метаболіти еналаприлу немає.Профіль концентрації еналаприлату у плазмі крові має тривалу кінцеву фазу, що, вірогідно,зумовлено вивільненням еналаприлату, який пов’язаний із АПФ. У осіб з нормальноюфункцією нирок стабільна концентрація еналаприлату досягається на 4-й день з початкуприйому еналаприлу. Період напіввиведення (Т½) еналаприлу при курсовому застосуванніпрепарату внутрішньо становить 11 годин. Фармацевтичні характеристики. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору з розподільною рискою. Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. У захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у пачці. Категорія відпуску. За рецептом. Виробник. АТ «Лекхім-Харків». Місцезнаходження. Україна, 61115, м. Харків, вул. 17-го Партз’їзду, 36.