Азитро Сандоз аналоги и цены

Всего найдено 108 аналогов Азитро Сандоз
Все аналоги Азитро Сандоз подобраны по международной системе классификации лекарственных средств АТС (анатомо-терапевтическо-химическая классификация).
Действующие вещества: Азитромицин
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Азитро Сандоз в ближайшей аптеке
Средняя цена
287
49 – 525 грн

Классификация лекарственного препарата Азитро Сандоз

Аналоги по составу

У нижеперечисленных аналагов Азитро Сандоз совпадают коды ATC. Аналоги подобраны по химической структуре лекарственного препарата и являются наиболее подходящими заменителями. Одинаковый состав, показания к применению, могут отличаться дозы действующих веществ.

Аналоги по показанию и способу применения

Аналоги совпадают по коду ATC 4-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показанию и способу применения.

Аналоги по коду ATC 3-го уровня

Аналоги совпадают по коду ATC 3-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показания и способу применения.
Все аналоги Азитро Сандоз представлены исключительно в ознакомительных целях и не являются поводом для самостоятельного принятия решения о замене препарата. Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату
АЗИТРО САНДОЗ®
(AZITHRO SANDOZ®)
 
Склад:
діюча речовина: азитроміцин;
5 мл суспензії  містять азитроміцину 100 мг або 200 мг у формі азитроміцину моногідрату;
допоміжні речовини: сахароза, ксантанова камедь, гідроксипропілцелюлоза, натрію фосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, аспартам (Е 951), ароматизатор крем-карамель, титану діоксид(Е 171).
 
Лікарська форма. Порошок для оральної суспензії.
 
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A10.
 
Клінічні характеристики.
Показання.
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
– інфекції ЛОР-органів, у т.ч. бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит;
– інфекції нижніх дихальних шляхів, у т.ч. бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія;
– інфекції шкіри та м’яких тканин, у т.ч. бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.
 
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини,  до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків; тяжкі порушення функції печінки. Через теоретичну можливість виникнення ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.
 
Спосіб застосування та дози.
Дозування та тривалість лікування визначає лікар. Суспензію приймати 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди, оскільки одночасний прийом може порушувати всмоктування азитроміцину.
Дорослі. Зазвичай призначають по 500 мг 1 раз  на добу протягом 3 днів або по 500 мг 1 раз на добу в перший день лікування та по 250 мг 1 раз на добу у наступні 4 дні.  Загальна доза курсу азитроміцинустановить 1500 мг. Для лікування цієї категорії пацієнтів доцільно застосовувати інші лікарські форми препарату (наприклад таблетки Азитро САНДОЗ® по 250 мг та 500 мг).
Діти. Азитроміцин призначають по 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу протягом 3 днів або протягом 5 днів, починаючи з  разової дози 10 мг/кг у 1-й день, у наступні 4 дні – по 5 мг/кг.
При мігруючій еритемі (хворобі Лайма) азитроміцин призначають  1 раз на добу протягом 5 днів по 20 мг/кг маси тіла у 1-й день, потім по 10 мг/кг маси тіла з 2-го по 5-й день.
Залежно від маси тіла дитини рекомендується наведена нижче схема дозування.
 
 
Азитроміцин 100  мг/5  мл
 
Маса тіла, кг
3-денна терапія5-денна терапія
1-3-й день
10 мг/кг/добу
1-й день
10 мг/кг/добу
2-5-й день
5 мг/кг/добу
105 мл5 мл2,5 мл
126 мл6 мл3 мл

 
Азитроміцин 200  мг/5  мл
 
Маса тіла, кг
3-денна терапія5-денна терапія
1-3-й день
10 мг/кг/добу
1-й день
10 мг/кг/добу
2-5-й день
5 мг/кг/добу
102,5 мл2,5 мл1,25 мл
123 мл3 мл1,5 мл
143,5 мл3,5 мл1,75 мл
164 мл4 мл2 мл
17-255 мл5 мл2,5 мл
26-357,5 мл7,5 мл3,75 мл
36-4510 мл10 мл5 мл
Понад 45 кг12,5 мл12,5 мл6,25 мл

Ниркова недостатність
Пацієнтам з дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше        40 мл/хв. Відповідно, слід з обережністю застосовувати азитроміцин  таким пацієнтам.
Печінкова недостатність
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати  пацієнтам  з тяжкими захворюваннями печінки.
Для приготування 20 мл суспензії (100 мг/5 мл або 200 мг/5 мл) потрібно:
–  ретельно струсити флакон, щоб  порошок відділився від стінок і дна;
–  відкрити кришку флакона та помістити адаптер у горлечко флакона;
–  набрати у шприц (об’ємом 10 мл з розміткою по 0,25 мл) 10 мл питної води;
–  помістити кінчик шприца в адаптер;
– додати зі шприца 10 мл води у флакон з порошком, струшуючи до отримання однорідної суспензії. ПЕРЕД КОЖНИМ ПРИЙОМОМ ДОБРЕ ЗБОВТАТИ.
Для відмірювання необхідної кількості суспензії за допомогою шприца, що додається, потрібно:
–      збовтати суспензію;
–      помістити кінчик шприца в адаптер;
–      перевернути флакон догори дном;
–      набрати необхідну кількість суспензії у шприц;
–      перевернути флакон у правильне положення, забрати шприц та закрити  флакон кришкою.
Смакові відчуття після прийому суспензії можна поліпшити, якщо запити її фруктовим соком.
У випадку, якщо прийом однієї дози препарату було пропущено, наступну дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні приймати з інтервалом у 24 години.
 
Побічні реакції.
Побічні реакції класифіковані за частотою проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), у тому числі поодинокі випадки.
З боку системи крові: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія. У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв’язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.
Психічні розлади: рідко – агресивність, збудження, тривога та нервозність.
З боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, астенія, безсоння, підвищена втомлюваність; дуже рідко – аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс.
З боку органів зору: рідко – порушення зору.
З боку органів слуху: рідко – порушення слуху, настання глухоти та/або дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з довготривалим застосуванням  азитроміцину у великих дозах під час клінічних досліджень. Зазвичай ці симптоми мали оборотний характер.
З боку серця: рідко – посилене серцебиття, аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію). Були окремі повідомлення про подовження інтервалу QT і тріпотіння/миготіння шлуночків, артеріальну гіпотензію, пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует».
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, абдомінальний дискомфорт (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, диспепсія, гастрит, анорексія; рідко  – запор, зміна кольору зубів і язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про поодинокі випадки фульмінантногогепатиту, некротичного гепатиту і дисфункції печінки.
З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипи; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку  і світлочутливість; тяжкі шкірні реакції, а саме – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: нечасто – артралгія.
З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.
З боку репродуктивної системи: нечасто – вагініт.
Системні порушення: рідко –  анафілаксія, включаючи набряк, біль у грудях, кандидоз.
Лабораторні дослідження: часто – зниження кількості лімфоцитів, збільшення кількості еозинофілів і зниження кількості бікарбонатів у крові; непоширені – підвищення вмісту білірубіну, сечовини, креатинінуу плазмі крові, збільшення активності АСТ, АЛТ, зміни вмісту калію у крові. Наведені зміни мали оборотний характер.
 
Передозування.
Симптомиоборотна втрата  волосся, виражені нудота, блювання, діарея.
Лікуванняпромивання шлунка, терапія симптоматична і підтримуюча.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Азитроміцин проникає крізь плаценту, однак не було виявлено шкідливого впливу препарату на плід.  Відповідні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Тому азитроміцин можна застосовувати під час вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Азитроміцин проникає у грудне молоко, тому рекомендується припинити годування груддю у період лікування і ще 2 дні після закінчення лікування.
 
Діти.
Препарат призначають дітям з масою тіла від 10 до 45 кг.
Відсутні дані щодо застосування препарату  дітям віком до 1 року.
 
Особливості застосування.
Печінка є основним шляхом метаболізму та виведення азитроміцину, тому пацієнтам з тяжкою патологією печінки не слід застосовувати препарат.
У випадку появи ознак  порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко розвивається, у поєднанні з жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, необхідно провести дослідження функції печінки.
Повідомлялося про випадки розвитку міастенічного синдрому та про загострення симптомів міастенії гравіс у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.
Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) слід з обережністю застосовувати азитроміцин, оскільки у таких хворих спостерігали збільшення його концентрації у плазмі крові на 33 %.
Алергічні реакції: у поодиноких випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк та анафілаксію. Деякі з цих реакцій зумовлювали  розвиток рецидивних симптомів і потребували тривалішого спостереження і лікування.
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/миготіння шлуночків, спостерігалося при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовження серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати лікування пацієнтам:
– з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
– які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що продовжують інтервал  QT, наприклад антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, цизаприд, терфенадин;
– з порушенням електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
– з брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.
Дані про можливу лікарську взаємодію між алкалоїдами ріжків та азитроміцином відсутні, однак через теоретичну можливість виникнення ерготизму не слід одночасно призначати похідні ріжків іазитроміцин.
Стрептококові інфекції: азитроміцин не є препаратом першого вибору при лікуванні фарингіту і тонзиліту, спричинених  Streptococcus pyogenes. Немає жодних даних, які демонструють ефективністьазитроміцину у профілактиці гострого ревматоїдного поліартриту.
Азитроміцин не показаний для лікування  інфікованих опікових ран.
Як і у випадку з іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад мікози).
З обережністю слід застосовувати препарат хворим з неврологічними або психічними розладами.
При застосуванні макролідних антибіотиків були повідомлення про можливість виникнення псевдомембранозного коліту. Тому цей діагноз слід враховувати при виникненні діареї у пацієнтів після початку лікування азитроміцином. При псевдомембранозному коліті протипоказані антиперистальтичні засоби.
Препарат містить сахарозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або синдромом глюкозо-галактозноїмальабсорбції.
5 мл суспензії по 100 мг/5 мл та по 200 мг/5 мл містять 3,81 г та 3,7 г сахарози відповідно. Це слід враховувати при застосуванні препарату пацієнтам, хворим на цукровий діабет.
 
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Негативного впливу не спостерігалося, але слід враховувати імовірність таких побічних ефектів як запаморочення, сонливість, порушення зору. При виникненні подібних реакцій необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід обережно призначати азитроміцин разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT (наприклад  хінідин, циклофосфамід, кетоконазол, терфенадин, галоперидол, літій).
Антацидипри вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцинузменшувалися на 25 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.
Цетиризин: сумісне застосування азитроміцину із 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стані, але значно змінювало інтервал QT.
Алкалоїди ріжків: при сумісному застосуванні азитроміцину з дигідроерготаміном або  алкалоїдами ріжків не можна виключити вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг. Тому  слід запобігати їх одночасного застосування.
Аторвастатинодночасне застосування 10 мг/добу аторвастатину та 500 мг/добу азитроміцину не впливало на плазмову концентрацію аторвастатину.
Циметидинза умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину не було виявлено змін у фармакокінетиці останнього.
Карбамазепіназитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або його активних метаболітів.
Циклоспориндеякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Тому при одночасному призначенні азитроміцину та циклоспорину необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.
Кумаринові антикоагулянти: при сумісному застосуванні азитроміцину з варфарином можливе посилення антикоагуляційного ефекту, що потребує контролю протромбінового часу.
Дигоксинповідомлялося, що макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину слід проводити моніторинг рівнів дигоксину.
Терфенадину фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином.
Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну у сироватці крові.
Зидовудин1000 мг азитроміцину як разова доза та 600 мг або 1200 мг азитроміцину, як  багаторазові дози не впливали на фармакокінетику та виведення з сечею зидовудину або його глюкуроніднихметаболітів. Однак застосування азитроміцину спричиняло збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину у мононуклеарах периферичної крові.
Диданозинодночасне застосування 1200 мг/добу азитроміцину та 400 мг/добу диданозину у         6 ВІЛ-позитивних пацієнтів не впливало на фармакокінетику рівноважного стану диданозину.
Рифабутинодночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. У осіб, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин, спостерігалася нейтропенія, хоча причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.
Не було виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні азитроміцину з ефавіренцом, флуконазолом, індинавіром, метилпреднізолоном, мідазоламом, триазоламом,силденафілом, триметопримом, сульфаметоксазолом, доксорубіцином.
Цизапридодночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу QT, шлуночкову аритмію і синдром тріпотіння/миготіння, тому їх не слід застосовувати одночасно.
Астемізол,  альфентаніл: при їх одночасному застосуванні з азитроміцином необхідна обережність, оскільки для  еритроміцину була  встановлена посилена дія.
Азитромицин суттєво не взаємодіє з системою цитохрому Р450 у печінці, тому для нього не слід очікувати  прояву фармакокінетичної взаємодії, характерної для еритроміцину та інших  макролідів.
Нелфінавір застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному введенні з нелфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.
Інші антибіотики: слід враховувати можливу перехресну резистентність між азитроміцином і макролідними антибіотиками (такими як еритроміцин), а також лінкоміцином і кліндаміцином.
 
Фармакологічні властивості.
ФармакодинамікаАзитроміцин є представником групи макролідних антибіотиків – азалідів, що мають широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і запобігання транслокації пептидів при відсутності впливу на синтез полінуклеотидів. Це призводить в основному до бактеріостатичного ефекту.
Резистентність до азитроміцину може бути вродженою або набутою. Існує повна перехресна резистентність між еритроміцином, азитроміцином, іншими макролідами і лінкозамідами для Streptococcuspneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus, включаючи  метицилін-резистентні  Saureus (MRSA).
Чутливі до азитроміцину:
аеробні грамнегативні  бактерії: Haemophilus influenzaeHaemophilus parainfluenzaeMoraxella catarrhalis;
інші бактерії: Chlamydia trachomatisChlamydophila pneumoniaeLegionella pneumophilaMycobacterium avium, Mycoplasma pneumoniae.
Види, які набувають резистентності у поодиноких випадках:
аеробні грампозитивні бактерії:  Staphylococcus aureusStreptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniaeStreptococcus pyogenes.
Мікроорганізми з вродженою резистентністю:
аеробні грампозитивні бактеріїEnterococcus faecalis, стафілококи MRSA, MRSE (метицилін-резистентні золотистий та епідермальний стафілококи);
аеробні грамнегативні  бактерії: Escherichia coliKlebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa;
анаеробні грамнегативні  бактерії: Bacteroides fragilis-group.

Фармакокінетика. Біодоступність азитроміцину після внутрішнього прийому становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату.Азитроміцин швидко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, у шкіру та м’які тканини.  Накопичуєтьсявнутрішньоклітинно, за рахунок чого концентрації препарату в тканинах значно вищі (до 50 разів), ніж у плазмі, що свідчить про високу спорідненість препарату до тканин та  пов’язано з низьким зв’язуванням азитроміцину з білками плазми крові.

Концентрації азитроміцину в органах-мішенях  (легені, горло, простата) перевищують МІК90 для патогенів після прийому разової дози 500 мг. Азитроміцин у значній кількості накопичується у фагоцитах і фібробластах. Фагоцити транспортують препарат до місця запалення. Бактерицидні концентрації азитроміцину зберігаються у місці запалення протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволяє проводити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. Кінцевий період напіввиведення з плазми повністю відповідає періоду напіввиведення з тканин протягом 2-4 днів.
Приблизно 12 % азитроміцину виводиться з сечею у незміненому вигляді протягом наступних       3  днів. Високі концентрації незміненого азитроміцину виявлено у жовчі. Ідентифіковано десять метаболітів, які утворюються за допомогою N- та O-деметилювання, гідроксилювання та інших метаболічних перетворень. Метаболіти азитроміцину не виявляють антимікробної дії.
 
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору з характерним запахом.
 
Термін придатності.
3 роки.
 
Умови зберігання.
Зберігати  при температурі не вище 30 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готову суспензію зберігати при температурі не вище 25 °С протягом 5 днів.
 
Упаковка.
По 16,5 г порошку у флаконі для 20 мл суспензії;  по 1 флакону у комплекті з адаптером та шприцом для дозування у картонній коробці.
 
Категорія відпуску.
За рецептом.
 
Виробник.
C. К. Сандоз С. Р. Л., Румунія/S. C. Sandoz  S. R. L., Romania.
 
Місцезнаходження.
вул. Лівезені, 7А, 540472 Тиргу Муреш, округ Муреш, Румунія/Livezeni Street, 7A, 540472 Targu Mures, Jud. Mures, Romania.