Синглон

 
Склад:
діюча речовина: монтелукаст;
1 таблетка містить 10 мг монтелукасту (у формі натрію монтелукасту – 10,4 мг);
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, заліза оксид жовтий (Е 172).
 
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
 
Фармакотерапевтична група.
Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код АТС R03D C03.
 
Клінічні характеристики.
Показання.
• Для лікування бронхіальної астми:
– як додаткова терапія у пацієнтів з персистуючою астмою легкого та середнього ступеня тяжкості, яка неадекватно контролюється, як засобом першої допомоги, інгаляційними кортикостероїдами і короткодіючими β-агоністами;
– для полегшення симптомів сезонного алергічного риніту у пацієнтів з бронхіальною астмою та супутнім сезонним алергічним ринітом.
• Для профілактики бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням.
 
Протипоказання.
Гіперчутливість до монтелукасту або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Дитячий вік до 15 років.
 
Спосіб застосування та дози.
Дорослі та діти старше 15 років, які хворіють на бронхіальну астму або бронхіальну астму з супутнім сезонним алергічним ринітом: одна таблетка по 10 мг один раз на добу, увечері, не залежно від вживання їжі. Терапевтична дія препарату щодо контролю астматичних параметрів триває протягом доби.
Загальні рекомендації:
• Зміна показників, які відображають контроль за симптомами бронхіальної астми, з’являється протягом першої доби. Пацієнтам необхідно радити продовжувати приймати Синглон як у період досягнення контролю за симптомами бронхіальної астми, так і в періоди її загострення;
• Синглон не повинен застосовуватися з іншими засобами, які містять ту ж саму діючу речовину – монтелукаст;
• у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів з нирковою недостатністю і печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості коригування доз не потрібно. Немає даних про пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) немає, тому рекомендації щодо корегування дози відсутні. Дозування однакове для чоловіків і жінок.
Застосування Синглону у контесті інших способів лікування астми.
• Синглон може призначатися додатково до вже існуючої терапії.
• Інгаляційні кортикостероїди: Синглон може застосовуватися як додаткова терапія у випадку, коли інгаляційні кортикостероїди в комбінації з короткодіючими β-агоністами як засобом першої допомоги не забезпечують адекватного клінічного контролю.
• Не можна замінити Синглоном (у дітей старше 15 років та дорослих) інгаляційні кортикостероїди або пероральні кортикостероїди.
 
Побічні реакції.
Про побічні реакції повідомлялося з частотою >1/100–<1/10. Відомо, що при довготривалому лікуванні у дорослих та у дітей профіль безпечності не змінився. Повідомлялося про такі побічні дії з боку органів та систем:
• кровоносна і лімфатична системи: підвищена схильність до кровотеч;
• імунна система: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки;
• нервова система: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія/гіпостезія, судоми;
• порушення роботи серця: відчуття серцебиття;
• травний тракт: біль у животі, діарея, сухість у роті, розлади травлення, нудота, блювання;
• гепатобіліарна система: підвищення рівнів трансаміназ у плазмі крові (AлТ, Aст), холестатичний гепатит;
• шкіра і підшкірна клітковина: ангіоедема, схильність до появи синців, кропив’янка, свербіж, висипання;
• скелетно-м'язова система і сполучна тканина: артралгія, міалгія, у тому числі м'язові спазми;
• психічні порушення: порушення сну, включаючи нічні кошмари, галюцинації, психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій, ажитація, включаючи агресивну поведінку, тремор), депресія, безсоння;
• загальні порушення та порушення, пов'язані з прийманням препарату: астенія/втома, нездужання, набряки, спрага.
Під час лікування монтелукастом пацієнтів із бронхіальною астмою повідомлялося про поодинокі випадки появи синдрому Чарг-Страуса (див. розділ “Особливості застосування”).

Передозування.

Є повідомлення про гостре передозування монтелукасту у дорослих і дітей, які прийняли високу дозу (1000 мг – приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні і лабораторні показники перебували в межах профілю безпеки як у дорослих, так і у дітей. У більшості випадків при передозуванні не було ніяких побічних реакцій. В інших випадках побічні реакції були порівнянні з профілем безпеки для монтелукасту і включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність. Не відомо, чи виділяється монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Специфічних даних про лікування передозування монтелукасту немає. Антидот відсутній, терапія симптоматична.
 
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Застосування монтелукасту в період вагітності не вивчалося. За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також й інші препарати від астми. Причинний зв’язок між цими випадками та застосуванням монтелукасту не доведений. При призначенні Синглону вагітним необхідно врахувати співвідношення користь/ризик.
Період годування груддю
Не відомо, чи виводиться монтелукаст у грудне молоко.При призначенні Синглону жінкам у період годування груддю необхідно врахувати співвідношення користь/ризик.
 
Діти.
Застосовують дітям віком від 15 років.
Для дітей 2-5 років застосовують Синглон, таблетки жувальні, по 4 мг, для дітей 6-14 років – Синглон, таблетки жувальні по 5 мг. Безпека і ефективність у дітей віком до 2 років не встановлені.
 
Особливості застосування.
• Пацієнтів необхідно попередити, щоб вони не приймали пероральний Синглон для лікування гострих нападів астми та застосовували відповідне лікування у випадку погіршення перебігу астми. Якщо виникає напад, необхідно застосовувати короткодіючі інгаляційні β-агоністи. Пацієнти повинні звернутися до лікаря якомога швидше, якщо вони мають потребу в більшій кількості інгаляцій короткодіючих β-агоністів, ніж звичайно.
• Синглоном не можна замінити інгаляційні (у дітей старше 15 років та дорослих) або пероральні кортикостероїди.
• Немає ніяких даних, які вказують на те, що дози пероральних кортикостероїдів можуть бути зменшені, якщо Синглон застосовується як додаткова терапія.
• Зрідка у пацієнтів, які приймають протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може проявитися системна еозинофілія (іноді з клінічними ознаками васкуліту із супутнім синдромом Чарг-Страуса) – стан, що часто лікується системними кортикостероїдами. Ці випадки зазвичай, але не завжди, були пов'язані зі зменшенням дози або припиненням терапії пероральними кортикостероїдами. Можливо, що поява синдрому Чарг-Страуса пов'язана із застосуванням антагоністів лейкотрієнових рецепторів, але цього поки що не можна ні виключити, ні підтвердити. Лікарі повинні бути обережними у випадку появи у пацієнтів еозинофілії, васкулярного висипання, погіршення легеневих симптомів, появи серцевих ускладнень та/або невропатії. Пацієнти, у яких з'являються ці симптоми, повинні бути обстежені, а їхня терапія відкоригована.
• Навіть у період лікування Синглоном пацієнти з аспіринозалежною астмою не повинні приймати ацетилсаліцилову кислоту (або аспірин) та інші нестероїдні протизапальні засоби.
• Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози та галактози не повинні приймати цей препарат.
 
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати сонливість та/або запаморочення, тому під час прийому препарату слід утриматися від керування автомобілем або іншими механізмами.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Монтелукаст можна приймати з іншими препаратами, які зазвичай застосовуються для профілактики та лікування бронхіальної астми. У дослідженні взаємодій рекомендована терапевтична доза монтелукасту не мала клінічно важливих ефектів на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні протизаплідні засоби (етинілу естрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин. Площа під кривою “концентрація-час” (AUC) монтелукасту в плазмі добровольців була зменшена приблизно на 40 % при прийманні фенобарбіталу. Оскільки монтелукаст метаболізується CYP 3A4, необхідно проявити обережність, особливо у дітей, якщо монтелукаст приймається разом з індукторами CYP 3A4, такими як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин. Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак дані дослідження взаємодії монтелукасту і розиглітазону (основний представник речовин, які метаболізуються, насамперед, CYP 2C8) продемонстрували, що монтелукаст не пригнічує CYP 2C8 in vivo. Тому вважається, що монтелукаст помітно не впливає на метаболізм речовин, які метаболізуються цим ферментом (наприклад, паклітаксел, розиглітазон і репаглінід).
 
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цистеїніл-лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) – потужні запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоцити та еозинофіли. Це важливі проастматичні медіатори, що зв'язуються з цистеїніл-лейкотрієновими рецепторами (CysLT) у дихальних шляхах людини та спричиняють симптоми з боку дихальних шляхів, включаючи бронхоконстрикцію, порушення проникності стінок судин, виділення слизу та накопичення еозинофілів.
Діюча речовина монтелукаст виявляє високу афінітивність і селективність до рецепторів CysLT1. Відомо, що монтелукаст у низьких дозах (5 мг) знижує бронхоконстрикцію, спричинену інгаляцією LTD4. Бронходилатація спостерігається протягом двох годин після перорального прийому монтелукасту. Ефекти бронходилатації β-агоніста та монтелукасту були адитивними. Лікування монтелукастом знижує як ранню, так і пізню фазу бронхоконстрикції, спричинену антигеном. Відомо, що лікування дорослих і дітей віком від 2 до 14 років монтелукастом значно зменшує кількість еозинофілів у дихальних шляхах (виявлених у мокротинні) і в периферичній крові, поліпшуючи при цьому клінічний контроль астми.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Для таблетки по 10 мг C_max у дорослих було досягнуто через 3 години після прийому натще. Середня пероральна біодоступність становила 64%. Вживання їжі не впливає на пероральну біодоступність і C_max..
Розподіл. Монтелукаст більше, ніж на 99% зв'язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стані рівноваги становить у середньому 8-11 літрів. Дослідження з монтелукастом, міченим радіоактивним ізотопом, вказують на мінімальне проникнення через гематоенцефалічний бар'єр. Крім того, концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після прийому були мінімальні у всіх інших тканинах.
Метаболізм. Монтелукаст метаболізується екстенсивно. У дослідженнях з терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у плазмі в стані рівноваги не виявляються ні у дорослих, ні у дітей.
Дослідження in vitro з використанням мікросомів печінки людини вказують, що в метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми P450 3A4, 2A6 і 2C9. Подальші дослідження з мікросомами печінки людини показали, що монтелукаст у терапевтичних концентраціях у плазмі не пригнічує цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Вплив метаболітів на терапевтичний ефект монтелукасту мінімальний.
Виведення. Плазмовий кліренс монтелукасту становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих добровольців. Після прийому пероральної дози монтелукасту, міченого радіоактивним ізотопом, 86% радіоактивності було виділено з калом протягом 5 днів і <0,2 % – із сечею. Разом з даними про біодоступність перорально введеного препарату це вказує на те, що монтелукаст та його метаболіти майже повністю виділяються з жовчю.
 
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, жовтого кольору, з рельєфним надписом R 15 з одного боку, діаметром близько 8 мм.
 
Термін придатності. 3 роки.
 
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі не вище 25 ^оС в оригінальній упаковці для захисту від впливу світла та вологи.
 
Упаковка. По 14 (7х2), 28 (7х4) або 56 (7х8) таблеток у блістерах, у картонній коробці.
 
Категорія відпуску. За рецептом.
 
Заявник. ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.
 
Виробник. ТОВ “Гедеон Ріхтер Польща”.
 
Місцезнаходження. 05-825, м. Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща.