Написать отзыв
Отзывы
На данный момент пользователи не оставили ни одного отзыва о Зопиклон. Если вы имели личный опыт использования, пожалуйста, поделитесь своим отзывом.
Чтобы написать отзыв о Зопиклон, вам необходимо войти на сайт
Инструкция по применению Зопиклон
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЗОПІКЛОН
(ZOPICLONE)
ЗОПІКЛОН
(ZOPICLONE)
Склад:
діюча речовина: zopiclone;
1 таблетка містить зопіклону 7,5 мг у перерахуванні на 100 % вміст зопіклону;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль картопляний; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Снодійні та седативні засоби. Код ATC N05C F01.
Клінічні характеристики.
Показання. Тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до зопіклону або до будь-якого компонента препарату. Тяжка гостра або тяжка хронічна печінкова недостатність (через ризик енцефалопатії); гостра дихальна недостатність; тяжкий синдром апное під час сну; міастенія; вроджена галактоземія; синдром мальабсорбції глюкози чи галактози або дефіциту лактази (через вміст у препараті лактози).
Спосіб застосування та дози.
Застосовують внутрішньо.
Дозування
Лікування завжди слід розпочинати з найнижчої ефективної дози, не можна перевищувати максимальну дозу. Препарат слід приймати безпосередньо перед сном.
Звичайні дози:
– дорослі віком до 65 років: по 1 таблетці (7,5 мг) на добу;
– літні пацієнти віком від 65 років: 3,75 мг на добу; дозу 7,5 мг можна застосовувати тільки у виняткових випадках;
– пацієнти з порушенням функції печінки або з хронічною легеневою недостатністю: рекомендована доза – 3,75 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»);
– пацієнти з нирковою недостатністю: лікування потрібно розпочинати з дози 3,75 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).
В усіх випадках добова доза препарату не повинна перевищувати 7,5 мг.
Тривалість лікування
Лікування повинно бути по можливості недовгочасним. Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижнів, включаючи період поступового припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Тривалість лікування: ситуативне безсоння – 2-5 діб; тимчасове безсоння – 2-3 тижні.
У деяких випадках може виникнути необхідність збільшити тривалість лікування. Тривале лікування призначають після консультації зі спеціалістом.
Побічні реакції.
Побічні ефекти залежать від дози та індивідуальної чутливості пацієнта.
Побічний ефект, який спостерігається найчастіше, – це гіркий присмак у роті.
Побічні неврологічні та психічні ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).
− Антероградна амнезія, яка може виникати при прийомі терапевтичних доз. Ризик зростає пропорційно до дози.
− Поведінкові розлади, змінена свідомість, дратівливість, агресивність, неспокійна поведінка, сомнамбулізм (див. розділ «Особливості застосування»).
− Фізична та психологічна залежність, навіть при прийомі терапевтичних доз, із симптомами відміни або рикошетним безсонням після припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
− Відчуття сп’яніння, ейфорія, розлади мовлення, порушення координації, депресивні настрої.
− Запаморочення, головний біль, виражена атаксія.
− Сплутаність свідомості, галюцинації, знижена увага чи навіть сонливість (особливо у пацієнтів літнього віку), безсоння, нічні жахи, напруження.
− Зміни статевого потягу.
З боку дихальної системи: задишка.
З боку шкіри: висипання, свербіж, які можуть бути симптомами гіперчутливості. Припинити застосування препарату в разі виникнення симптомів.
З боку органів зору: диплопія.
Побічні системні ефекти: м’язова гіпотонія, астенія, анафілактичні реакції, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
З боку травного тракту: диспепсія, нудота, сухість у роті, блювання, діарея, запор, анорексія або підвищений апетит.
Обмін речовин: зменшення маси тіла.
З боку кістково-м’язової системи: м’язова гіпотонія.
З боку гепатобіліарної системи: збільшення активності ферментів печінки.
Відхилення від норми результатів лабораторних тестів: дуже рідко – зростання рівнів трансамінази та/або лужної фосфатази, що у поодиноких випадках може спричинити клінічну картину пошкодження печінки.
Синдром відміни спостерігався при припиненні лікування препаратом (див. розділ «Особливості застосування»).
Передозування.
Передозування може загрожувати життю, особливо у випадках одночасного передозування кількох депресантів центральної нервової системи (включаючи алкоголь).
При прийомі великої кількості зопіклону передозування проявляється, головним чином, у пригніченні центральної нервової системи, що призводить до стану від сонливості до коми, залежно від отриманої дози. Легке передозування проявляється симптомами сплутаності свідомості та млявості.
У більш серйозних випадках спостерігалися атаксія, гіпотонія, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, іноді – летальні наслідки.
Якщо пероральне передозування відбулося менше 1 години тому, у хворого можна викликати блювання; в інших випадках слід проводити промивання шлунка із захистом дихальних шляхів. Після цього може бути корисним введення активованого вугілля, щоб зменшити абсорбцію препарату.
Рекомендується ретельне спостереження за серцевою та дихальною функціями у спеціалізованому відділенні.
При лікуванні передозування гемодіаліз не є доцільним, оскільки зопіклон має великий об’єм розподілу.
Для діагностики та/або лікування випадкового чи зумисного передозування бензодіазепінів може бути корисним введення флумазенілу.
Флумазеніл має вплив, протилежний дії бензодіазепінів, тому може спричинити появу неврологічних розладів (судом), особливо у хворих на епілепсію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
У період вагітності або годування груддю препарат не застосовують.
Діти.
Дослідження щодо застосування зопіклону дітям не проводилися, тому препарат не рекомендований для цієї вікової категорії пацієнтів.
Особливості застосування.
Звикання.
Після прийому бензодіазепінів чи їхніх похідних протягом кількох тижнів заспокійливий чи снодійний вплив однієї й тієї ж дози може поступово послаблюватися.
У пацієнтів, у яких період лікування препаратом не перевищував 4 тижні, не спостерігалося відсутність вираженого звикання до препарату.
Залежність.
Лікування бензодіазепінами та їхніми похідними, особливо тривале, може призводити до фізичної та психологічної фармакозалежності.
Розвитку залежності сприяють кілька факторів: тривалість лікування, доза, наявність в анамнезі залежності до лікарських засобів або інших речовин, включаючи алкоголь, тривожність.
Залежність може розвиватися при терапевтичних дозах і у пацієнтів без специфічних факторів ризику.
У дуже рідкісних випадках залежність від зопіклону спостерігалася при отриманні терапевтичних доз.
Після припинення лікування залежність може призводити до появи симптомів відміни.
Деякі з цих симптомів виникають часто, але є слабкими: безсоння, головний біль, тривожність, міалгія, напруженість м’язів і дратівливість.
Інші симптоми, які виникають дуже рідко: збуджений стан або навіть сплутаність свідомості, парестезія кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичного контакту, деперсоналізація, дереалізація, галюцинації та судоми.
Симптоми відміни можуть розвиватися через декілька днів після припинення лікування. При застосуванні бензодіазепінів короткої дії, особливо у високих дозах, симптоми відміни можуть виникнути між двома прийомами доз.
Ризик залежності може зростати при одночасному лікуванні декількома бензодіазепінами як анксіолітиками або снодійними.
Також відомі окремі випадки зловживання препаратом.
Рикошетне безсоння.
Як загострення при безсонні, яке намагалися лікувати за допомогою бензодіазепінів або їхніх похідних, може розвиватися транзиторне рикошетне безсоння.
Амнезія і змінена психомоторна функція.
Протягом кількох годин після прийому таблетки можуть виникати антероградна амнезія і зміна психомоторної функції. Щоб знизити ризик їх розвитку, пацієнт повинен приймати таблетку безпосередньо перед сном (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і переконатися, що умови є максимально сприятливими для декількох годин безперервного сну.
Поведінкові розлади.
У деяких пацієнтів бензодіазепіни та їхні похідні можуть спричинити синдром зміни свідомості (різного ступеня) і порушення пам’яті та поведінки.
Можуть розвиватися такі симптоми:
– загострення безсоння, нічні жахи, збуджений стан, нервозність;
– маячні думки, галюцинації, онейроїдний стан, сплутаність свідомості, психозоподібні симптоми;
– психічна загальмованість, легка збудливість;
– ейфорія, дратівливість;
– антероградна амнезія;
– сугестивність (навіювання).
Ці симптоми можуть супроводжуватися розладами, які є потенційно небезпечними для пацієнта чи інших осіб:
– аномальна поведінка;
– аутоагресія чи агресія стосовно інших осіб, особливо якщо члени родини або друзі намагаються завадити хворому робити те, що він бажає;
– автоматична поведінка з подальшою амнезією.
Поява цих симптомів вимагає припинення лікування.
Сомнамбулізм і пов’язана з цим поведінка. У хворих, які прийняли зопіклон і повністю не прокинулися, спостерігалися сомнамбулізм та інші види подібної поведінки, коли пацієнт під час сну керує автомобілем, готує та споживає їжу, здійснює телефонні дзвінки, сексуальні контакти, після чого нічого не пам’ятає.
Застосування разом із зопіклоном алкоголю та інших засобів, які пригнічують ЦНС, підвищує ризик таких же поведінкових розладів, які виникають при застосуванні зопіклону в дозах, вищих за максимальну рекомендовану дозу.
Для пацієнтів, у яких розвинулися такі розлади поведінки, настійно рекомендується припинити прийом зопіклону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та розділ «Побічні реакції»).
Ризик кумуляції лікарського засобу.
Бензодіазепіни та їхні похідні (так само, як і будь-який інший лікарський засіб) залишаються в організмі протягом часу, що дорівнює приблизно 5 періодам напіввиведення (див. розділ «Фармакокінетика»).
У літніх пацієнтів та хворих з порушеннями функції печінки період напіввиведення може бути значно довшим.
Після застосування повторних доз зопіклон або його метаболіти досягають стаціонарного стану набагато пізніше та при більш високому рівні.
Ефективність та безпеку засобу можна оцінювати тільки при досягненні стаціонарного стану.
Може бути необхідна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Під час клінічних досліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю кумуляції зопіклону не спостерігалося (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти літнього віку.
Призначаючи бензодіазепіни чи їхні похідні пацієнтам літнього віку, слід пам’ятати про їхню заспокійливу та/або міорелаксуючу дію, що може стати причиною падінь, які часто мають серйозні наслідки для цієї групи хворих.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Рекомендується особлива обережність при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алкоголізм чи інші види залежності від лікарських засобів або інших речовин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Безсоння може бути ознакою фізичного або психічного розладу. У разі, якщо після короткого періоду лікування безсоння зберігається або загострюється, клінічний діагноз слід оцінити повторно.
Тривалість лікування.
Тривалість лікування потрібно встановлювати чітко за показаннями, залежно від виду безсоння у пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з великим депресивним епізодом.
Бензодіазепіни та їхні похідні не слід призначати у вигляді монотерапії, оскільки в такому разі депресія продовжує свій розвиток і супроводжується незмінним чи підвищеним ризиком суїциду.
Процес поступового припинення лікування.
Пацієнтам потрібно чітко пояснити, як припиняти процес лікування, інформувати їх про необхідність поступового зниження дозування, а також попередити про ризик рикошетного безсоння. Це дасть змогу мінімізувати будь-яке безсоння, яке може виникнути через симптоми відміни, спричинені припиненням лікування, навіть поступовим.
Пацієнтів слід поінформувати про можливий дискомфорт під час періоду поступового припинення лікування.
Пацієнти з дихальною недостатністю.
Призначаючи бензодіазепіни та їхні похідні пацієнтам з дихальною недостатністю, слід пам’ятати про їхню пригнічувальну дію на дихальний центр (особливо тому, що тривожність і неспокій можуть бути попереджувальними ознаками дихальної декомпенсації, яка вимагає переведення хворого до відділення інтенсивної терапії).
Пацієнти з нирковою недостатністю та літні пацієнти.
Хоча після тривалого застосування не було виявлено кумуляції зопіклону, цій групі пацієнтів рекомендується призначати половину звичайної рекомендованої дози як застережний захід (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтів слід застерегти, щоб вони не приймали препарат одночасно з іншими заспокійливими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід утримуватись від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.
Пацієнтів, які керують транспортними засобами або працюють з іншими механізмами, слід попередити про ризик виникнення сонливості.
Ризик погіршення уваги ще більше зростає, якщо тривалість сну недостатня.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Небажана комбінація
Алкоголь
Седативний ефект бензодіазепінів та їх похідних посилюється, якщо їх застосовують у комбінації з алкоголем. Під час лікування заборонено вживати алкоголь і препарати, які його містять.
Комбінації, які бажано брати до уваги
Не слід призначати одночасно із зопіклоном препарати – депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові препарати і засоби замісної терапії при лікуванні наркотичної залежності, відмінні від бупренорфіну), седативні, антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), нейролептики, барбітурати, анксіолітики, інші снодійні, седативні Н1-антигістамінні засоби, центральні антигіпертензивні засоби, баклофен; талідомід; пізотіфен,оскільки це може призвести до посилення депресії.
Паралельне застосування з похідними морфіну (аналгетики, протикашльові препарати і засоби замісної терапії при лікуванні наркотичної залежності, відмінні від бупренорфіну) збільшує ризик зупинки дихання, що у випадку передозування може призвести до летального наслідку.
Бупренорфін
Підвищений ризик зупинки дихання, що може мати летальний наслідок.
Необхідно ретельно зважити ризик/користь застосування цієї комбінації. Хворого слід попередити про необхідність суворо дотримуватися дозування, призначеного лікарем.
Оскільки зопіклон метаболізується ізоензимом цитохром Р450 (СYР) 3А4, рівні зопіклону в плазмі крові можуть підвищуватись при застосуванні разом з інгібіторами СYР 3А4, такими як еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол і ритонавір. Може виникнути необхідність зниження дози зопіклону при його призначенні разом з інгібіторами СYР 3А4.
Навпаки, рівні зопіклону в плазмі крові можуть знижуватися при застосуванні разом з індукторами СYР 3А4, такими як рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та St. John`s wort. Може бути потребне підвищення дози зопіклону при його призначенні разом з індукторами СYР 3А4.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Зопіклон належить до групи циклопіролонів та споріднений з фармацевтичним класом бензодіазепінів. Фармакодинамічні ефекти зопіклону якісно подібні до ефектів інших сполук цього класу: м’язовий релаксант, анксіолітик, заспокійливий та снодійний агент, протисудомний засіб, амнестик (спричиняє порушення пам’яті).
Ці ефекти зумовлені тим, що він діє як специфічний агоніст рецепторів, які належать до макромолекулярного рецепторного комплексу ГАМК-омега у центральній нервовій системі (які називаються BZ1 та BZ2 і модулюють відкриття каналів для іонів хлору).
Було встановлено, що у людини зопіклон продовжує тривалість сну, поліпшує його якість та зменшує частоту нічних та ранніх пробуджень.
Цей вплив зумовлений характерними електроенцефалографічними характеристиками, які відрізняються від притаманних дії бензодіазепінів. Полісомнографічні дослідження показують, що зопіклон зменшує стадію I та збільшує стадію II сну, підтримує чи подовжує стадії глибокого сну (III та IV) та підтримує парадоксальний (REM) сон.
Фармакокінетика.
Зопіклон швидко абсорбується: пікові плазмові концентрації досягаються через 1,5-2 години. Біодоступність становить приблизно 80 %. На абсорбцію не впливає час застосування, повторне застосування доз і стать пацієнта. Зопіклон дуже швидко розподіляється з судинного русла. Зв’язування з білками плазми крові є невеликим (близько 45 %) та далеким від насичуваного. Ризик лікарських взаємодій внаслідок заміщення на місці зв’язування з білком дуже низький. Період напіввиведення становить приблизно 5 годин. Бензодіазепіни та споріднені до них сполуки проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр та плаценту та екскретуються у грудне молоко.
У печінці відбувається інтенсивний метаболізм зопіклону. Зопіклон виводиться з організму, головним чином, у формі метаболітів. Приблизно 80 % речовини виводиться нирками у вигляді вільних метаболітів, а близько 16 % – з фекаліями.
Пацієнти літнього віку: незважаючи на те, що печінковий метаболізм дещо знижений, а середній період напіввиведення становить 7 годин, не було виявлено акумуляції зопіклону у плазмі крові після повторних введень.
Пацієнти з нирковою недостатністю: при тривалому застосуванні препарату не відзначалося акумуляції зопіклону та його метаболітів. Зопіклон проникає крізь діалізні мембрани. При лікуванні передозування гемодіаліз не є доцільним, оскільки зопіклон має великий об’єм розподілу.
Хворі на цироз печінки: плазмовий кліренс зопіклону значно знижується через уповільнене деметилювання, тому для цих пацієнтів потрібна корекція дозування.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: цільні, правильні, круглі циліндри, верхня і нижня поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені, з рискою для поділу, білого або білого з кремуватим відтінком кольору.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у захищеному від світла та вологи місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Таблетки № 10 у блістерах № 1, № 2, № 3.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ВАТ «Лубнифарм».
Місцезнаходження.
Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петровського, 16.
Дополнительная информация
| Код АТХ | N05CF01 |
| АТХ Классификация | Зопиклон |