ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДІОКОР СОЛО 80
(DIOCOR SOLO 80)
ДІОКОР СОЛО 160
(DIOCOR SOLO 160)
Склад:діюча речовина: валсартан;1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить валсартану 80 мг або 160 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II White (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тальк, титану діоксид Е 171). Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.Код АТС С09С А03. Клінічні характеристики.
Показання.Артеріальна гіпертензія у дорослих і дітей віком від 6 років.Симптоматична серцева недостатність у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), або як додаткова терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори. Протипоказання.Підвищена чутливість до валсартану або до будь-якого з компонентів препарату.Тяжка печінкова недостатність, біліарний цироз і холестаз.Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідний ретельний контроль функції нирок і рівня калію в сироватці крові.Діокор Соло протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом і холестазом. Клінічний досвід застосування валсартану дітям з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану для таких пацієнтів не повинна перевищувати 80 мг.Серцева недостатність у дорослих.Рекомендована початкова доза Діокору Соло становить 40 мг 2 рази на добу. Підвищення дози до 80 мг і 160 мг 2 рази на добу слід здійснювати з інтервалами не менше 2 тижні, до вищої дози – залежно від переносимості пацієнтом препарату. Максимальна добова доза становить 320 мг і розподіляється на декілька прийомів.Валсартан можна приймати в комбінації з іншими препаратами, що застосовуються при серцевій недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітора АПФ, бета-блокатора і валсартану не рекомендується.Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинна включати оцінку функції нирок.ПРИМІТКА щодо всіх показань: пацієнтам літнього віку та дорослим пацієнтам з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози препарату не потрібна.Діокор Соло протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом і холестазом. Для пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості нежовчного походження і без холестазу доза препарату не повинна перевищувати 80 мг. Побічні реакції.Інфекції та інвазії: вірусні інфекції, інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити, риніти.З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу.Порушення обміну речовин: гіперкаліємія* , гіпонатріємія.Порушення психіки: безсоння, зниження лібідо.З боку нервової системи: постуральне запаморочення*, запаморочення, головний біль**.З боку органів зору та лабіринтні порушення: вертиго.З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія**; васкуліт.З боку дихальної системи: кашель.З боку системи травлення: діарея, біль у животі, нудота**.З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк.З боку скелетно-м'язової системи: біль у спині, артралгія, міалгія.З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок**, ниркова недостатність.Загальні порушення: підвищена втомлюваність, астенія, набряк.Примітка.
Повідомлення про побічні реакції:* при симптомах серцевої недостатності;** при серцевій недостатності (запаморочення, порушення функції нирок, артеріальна гіпотензія, головний біль, нудота).У поодиноких випадках прийом препарату може впливати на результати лабораторних досліджень, наприклад може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну і показника гематокриту.У окремих пацієнтів з артеріальною гіпертензією валсартан може спричинити значне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, калію і загального білірубіну. Повідомлялось про окремі випадки підвищення показників функції печінки.У окремих пацієнтів із серцевою недостатністю при застосуванні валсартану підвищувався рівень креатиніну в сироватці крові, а також спостерігалося підвищення рівня калію в сироватці крові та підвищення рівня азоту сечовини в крові.Тому при лікуванні препаратом Діокор Соло необхідно періодично контролювати вищезазначені показники та вносити корективи під час лікування. Ніякий спеціальний моніторинг лабораторних параметрів не потрібний для пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном.Діти.За винятком окремих порушень з боку травного тракту (біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення, значущих відмінностей щодо типу, частоти і серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 років і профілем безпеки для дорослих не виявлено. Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування валсартаном строком до 1 року.Гіперкаліємія частіше спостерігається у дітей віком від 6 до 18 років з основними хронічними захворюваннями нирок. Передозування.Внаслідок передозування Діокору Соло може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, колапсу і/або шоку. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. При гіпотензії звичайною терапією є внутрішньовенне вливання сольового розчину.Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу. Застосування у період вагітності або годування груддю.Застосування антагоністів ангіотензину II не рекомендується протягом I триместру вагітності та протипоказане протягом II і III триместрів.Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі. Враховуючи механізм дії антагоністів ангіотензину II, не можна виключити ризик тератогенного впливу на плід при застосуванні Діокору Соло в період вагітності. За винятком випадків, продовження терапії при яких є необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності.Якщо вагітність виявлена в період терапії препаратом, прийом Діокору Соло необхідно припинити якомога швидше і, за необхідності, слід розпочати альтернативне лікування.Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом II і III триместрів вагітності індукує фетотоксичність (ослаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікаціі кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо у II триместрі вагітності застосовувалися антагоністи рецепторів ангіотензину II, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок та стану кісток черепа. Новонароджених, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, слід обстежувати щодо розвитку артеріальної гіпотензії.Невідомо, чи проникає валсартан в грудне молоко. Тому не рекомендується застосування препарату жінкам у період годування груддю. Діти.Діокор Соло показаний для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність застосування Діокору Соло дітям у віці від 1 до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності у дітей через відсутність даних з безпеки та ефективності. Особливості застосування.Гіперкаліємія. Супутнє застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солей, які містять калій, або інших засобів, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін.), не рекомендується. При необхідності слід контролювати рівень калію.Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів з тяжким ступенем дефіциту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові наприклад у тих, хто приймає високі дози діуретиків, в окремих випадках на початку лікування Діокором Соло може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Перед початком терапії Діокором Соло слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об’єму циркулюючої крові, наприклад шляхом зниження дози діуретика.У разі розвитку гіпотензії пацієнта слід перевести у горизонтальне положення і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічним розчином. Після стабілізації артеріального тиску лікування Діокором Соло може бути продовжено.Стеноз ниркової артерії. Безпека застосування валсартану у пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки не встановлена. Короткочасне застосування валсартану пацієнтам з вазоренальною гіпертензією, яка є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не викликає ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини в крові і креатиніну сироватки у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії, як засіб безпеки рекомендується моніторинг функції нирок.Порушення функції нирок. Дорослим пацієнтам з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв регулювання дози препарату не потрібне. На цей час немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам з кліренсом креатинінуОдночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи Діокор Соло, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 3 г/добу, і неселективні НПЗЗ. Можливе зниження антигіпертензивного ефекту при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами (наприклад з похідними саліцилової кислоти, індометацином). Супутнє застосування зазначених лікарських засобів може призвести до погіршення функції нирок та збільшення калію в сироватці крові. Тому рекомендується контроль функції нирок під час лікування, а також контроль адекватної гідратації пацієнта.Транспортери. За результатами досліджень in vitro, валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення ОАТР1В1/ОАТР1В3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватись належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.Інші.Клінічно значущої лікарської взаємодії валсартану не спостерігалося з нижчезазначеними речовинами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлоротіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.Діти.Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям з артеріальною гіпертензією валсартану та інших засобів, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищувати рівень калію в сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок і рівень калію в сироватці крові. Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Валсартан є активним, специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ в плазмі після блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який урівноважує ефект АТ1-рецептора. Валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1- рецептором, ніж з АТ2 -рецептором.Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент), відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.Початок гіпотензивної дії відмічається в межах 2 годин, максимум – в межах 4-6 годин після прийому внутрішньо. Після прийому препарату антигіпертензивна дія триває протягом 24 годин. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії.При застосуванні в комбінації з гідрохлоротіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.При тривалому застосуванні препарату хворим із артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також, при дослідженнях натще, на концентрацію тригліцеридів і глюкози в сироватці крові.Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.Фармакокінетика. Після перорального прийому препарату валсартан всмоктується швидко, однак ступінь всмоктування значно варіює. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. При призначенні валсартану з їжею площа під кривою «концентрація–час» (АUС) зменшується на 48 %, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату, концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натщесерце, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення площі під кривою «концентрація–час», однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Тому препарат можна приймати і натщесерце, і під час їжі.Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t1/2α ≤ 1 год і t1/2β приблизно 9 годин). У діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. При прийомі препарату 1 раз на добу кумуляція незначна. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.Валсартан значною мірою (на 94-97 %) зв'язується з білками сироватки крові, переважно з альбуміном. Об'єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л). У порівнянні з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (приблизно 2 л/год). Кількість валсартану, що екскретується з калом, становить 83 % (від величини прийнятої внутрішньо дози). Із сечею виводиться приблизно 13 %, переважно у незміненому вигляді. Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.Середній час досягнення найбільш високої концентрації і період напіввиведення валсартану у пацієнтів з серцевою недостатністю і здорових добровольців однакові. Показники площі під кривою «концентрація–час» (АUС) і максимальної концентрації валсартану підвищуються лінійно і майже пропорційні підвищенню дози вище клінічного діапазону (40-160 мг 2 рази на добу). Коефіцієнт кумуляції становить в середньому 1,7. Кліренс валсартану після перорального прийому становить приблизно 4,5 л/год. Вік не впливає на кліренс препарату в пацієнтів із серцевою недостатністю.Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був більш вираженим, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього.Пацієнти з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Поки немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам з кліренсом креатиніну