Эналаприл цены в аптеках

Цены на Эналаприл в аптеках:
найдено 2000 предложений и 338 аптек.
Все цены и наличие Эналаприл актуальны на сегодняшний день. Купить перепарат вы сможете в любой из нижеперечисленных аптек.
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Эналаприл в ближайшей аптеке
Средняя цена
12
3.51 – 219.9 грн
Условия пользования

Цены на аналоги Эналаприл

Эналозид Моно - аналог Эналаприл Эналозид Моно
18 предложений
от 4 до 11 грн
есть в наличии
Эналаприл-Астрафарм - аналог Эналаприл Эналаприл-Астрафарм
194 предложения
от 4 до 14 грн
есть в наличии
Эналаприл-Дарница - аналог Эналаприл Эналаприл-Дарница
112 предложений
от 4 до 7 грн
есть в наличии
Эналаприл-Здоровье - аналог Эналаприл Эналаприл-Здоровье
81 предложение
от 7 до 15 грн
есть в наличии
Энам - аналог Эналаприл Энам
101 предложение
от 9 до 107 грн
есть в наличии
Энап - аналог Эналаприл Энап
2000 предложений
от 12 до 395 грн
есть в наличии
Ренитек - аналог Эналаприл Ренитек
108 предложений
от 15 до 209 грн
есть в наличии
Берлиприл - аналог Эналаприл Берлиприл
367 предложений
от 68 до 144 грн
есть в наличии
Лизиноприл-Астрафарм - аналог Эналаприл Лизиноприл-Астрафарм
512 предложений
от 6 до 48 грн
есть в наличии
Каптоприл - аналог Эналаприл Каптоприл
873 предложения
от 8 до 150 грн
есть в наличии
Лизиноприл - аналог Эналаприл Лизиноприл
1348 предложений
от 8 до 210 грн
есть в наличии
Пренеса - аналог Эналаприл Пренеса
725 предложений
от 11 до 358 грн
есть в наличии
Липрил - аналог Эналаприл Липрил
986 предложений
от 12 до 67 грн
есть в наличии
Диротон - аналог Эналаприл Диротон
1557 предложений
от 16 до 641 грн
есть в наличии
Лоприл - аналог Эналаприл Лоприл
283 предложения
от 17 до 496 грн
есть в наличии
Лизиноприл-Ратиофарм - аналог Эналаприл Лизиноприл-Ратиофарм
406 предложений
от 20 до 211 грн
есть в наличии
Лизинокол - аналог Эналаприл Лизинокол
7 предложений
от 20 до 93 грн
есть в наличии
Даприл - аналог Эналаприл Даприл
14 предложений
от 21 до 65 грн
есть в наличии
Лизиноприл КРКА - аналог Эналаприл Лизиноприл КРКА
256 предложений
от 21 до 153 грн
есть в наличии
Витоприл - аналог Эналаприл Витоприл
144 предложения
от 22 до 116 грн
есть в наличии
Линотор - аналог Эналаприл Линотор
10 предложений
от 22 до 168 грн
есть в наличии
Лизорил - аналог Эналаприл Лизорил
5 предложений
от 25 до 72 грн
есть в наличии
Лизиноприл-Тева - аналог Эналаприл Лизиноприл-Тева
770 предложений
от 25 до 242 грн
есть в наличии
Скоприл - аналог Эналаприл Скоприл
323 предложения
от 30 до 151 грн
есть в наличии
Полаприл - аналог Эналаприл Полаприл
330 предложений
от 32 до 474 грн
есть в наличии
Рамизес - аналог Эналаприл Рамизес
742 предложения
от 32 до 187 грн
есть в наличии
Хартил - аналог Эналаприл Хартил
1272 предложения
от 32 до 18307 грн
есть в наличии
Рами Сандоз - аналог Эналаприл Рами Сандоз
295 предложений
от 34 до 273 грн
есть в наличии
Все аналоги

Эналаприл инструкция

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)
Склад:
діюча речовина: еnalapril;
1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,01 г (10 мг);
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кремнію діоксид
колоїдний безводний, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, повідон.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.
Код ATC C09A A02.

Клінічні характеристики.
Показання.
Есенціальна гіпертензія будь-якої стадії.
Реноваскулярна гіпертензія.
Серцева недостатність будь-якої стадії.
У пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю Еналаприл застосовують з метою:
– поліпшення виживання;
– сповільнення прогресування серцевої недостатності;
– зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності;
– профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.
У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка Еналаприл сприяє:
– сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;
– зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою:
– зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
– зменшення частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якої складової препарату, а також
пацієнтам із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов’язаним із
застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтам зі спадковим чи ідіопатичним ангіоневротичним
набряком.

Спосіб застосування та дози. Прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток Еналаприл,
препарат можна приймати до, після та під час їди.
Оскільки таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 10 мг
застосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.
Есенціальна гіпертензія.
Початкова доза препарату для дорослих становить 10-20 мг один раз на день, залежно від
ступеня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить
10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг один раз на
день. Підтримуюча доза - одна таблетка 20 мг один раз на день. Дозування підбирають
індивідуально для кожного пацієнта, але воно не має перевищувати 40 мг на день.

Реноваскулярна гіпертензія.
Дорослим пацієнтам цієї групи терапію слід розпочинати з низької початкової дози,
наприклад, з 5 мг або менше. Так як таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату
у дозі менше 5 мг застосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.
Потім дозу підбирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що у більшості
пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі однієї таблетки 20 мг.
Слід бути обережним при лікуванні Еналаприлом пацієнтів, які незадовго до цього приймали
діуретики.
Супутнє лікування гіпертензії діуретиками.
Після першого прийому Еналаприлу може виникнути артеріальна гіпотензія. Такий ефект
найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У такому випадку
препарат рекомендують призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може
спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні
до початку лікування Еналаприлом. Якщо це неможливо, початкову дозу Еналаприлу слід
зменшити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний
тиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.
Дозування при нирковій недостатності.
Загалом необхідно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшити дозування
препарату.

Стан нирокКліренс креатиніну (мл/хв)Початкова доза
(мг/день)
Незначні порушення функції<80 > 30 мл/хв5-10 мг
Помірні порушення функції<=30 > 10 мл/хв2,5-5 мг
Виражені порушення. Зазвичай такі хворі знаходяться на гемодіалізі*<=10 мл/хв2,5 мг у дні діалізу**

*Див. розділ «Особливості застосування – Пацієнти на гемодіалізі».
**Еналаприл виводиться шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не
проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.
При необхідності застосування 2,5 мг препарату – застосовувати лікарську форму з іншим
вмістом діючої речовини.
Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.
Початкова доза Еналаприлу для дорослих пацієнтів з серцевою недостатністю становить
2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським
контролем, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Еналаприл
можна застосовувати для лікування симптоматичної серцевої недостатності зазвичай разом з
діуретиками та, при необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту
або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникає у результаті лікування
Еналаприлом, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку призначають
одноразово або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт.
Добір дози можна здійснювати впродовж 2-4 тижнів або в коротші терміни. Подібний
терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно
вираженою серцевою недостатністю.
Як до, так і після початку лікування Еналаприлом хворим із серцевою недостатністю слід
здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ
«Особливості застосування»). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози
Еналаприлу не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить
про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні Еналаприлом слід також
контролювати вміст калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами»).
Діти з гіпертензією віком від 6 до 16 років.
Еналаприл застосовують дітям віком від 6 років. Дозування залежить від маси тіла
дитини.
Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу
та для пацієнтів з масою тіла більшою або рівною 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджувана доза для дітей – 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див.
розділ «Діти»).

Побічні реакції. При застосуванні Еналаприлу у більшості випадків побічні ефекти були
незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.
При застосуванні Еналаприлу спостерігалися:
Запаморочення і головний біль, підвищена втомлюваність та астенія; інші побічні ефекти
(артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, пронос, м’язові
судоми, висип та кашель); рідше повідомлялося про порушення функцій нирок, ниркову
недостатність та олігурію.
Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк:
рідко при застосуванні Еналаприлу спостерігали ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок,
губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Дуже рідко були повідомлення про
ангіоневротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ,
включаючи еналаприл.
Як при проведенні контрольованих клінічних досліджень, так і при широкому практичному
застосуванні препарату зрідка зустрічалися такі побічні ефекти.
Серцево-судинна система:
інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній гіпотензії у пацієнтів, які
належать до групи ризику (див. «Особливості застосування»); біль у грудях, прискорене
серцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно.
Ендокринні розлади:
синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
Шлунково-кишкові розлади:
кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит.
Метаболічні порушення:
повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають
пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.
Нервова система і розлади психіки:
депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії,
запаморочення, розлади сну.
Система дихання:
легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипи, сухий кашель.
Шкірні покриви:
пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона,
токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя,
кропив’янка, облисіння.
Інші прояви:
імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.
Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включає деякі або всі з
таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест
на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію
і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та інші
реакції з боку шкіри.
Діти:
профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.
Зміни лабораторних показників.
Клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані із
застосуванням Еналаприлу. Спостерігалися випадки підвищення вмісту сечовини у крові,
креатиніну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці
зміни зазвичай оборотні і нормалізуються після припинення прийому Еналаприлу. Інколи
зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про зниження рівня
гемоглобіну і гематокриту. З часу застосування препарату в широкій клінічній практиці
повідомлялося про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції
кісткового мозку та агранулоцитозу, коли не можна було виключити зв’язок із застосуванням
Еналаприлу.

Передозування. Існують обмежені дані щодо передозування препарату в людини.
Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена артеріальна
гіпотензія, яка розпочинається приблизно через 6 годин після прийому препарату і збігається
з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які
перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі
терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і
440 мг еналаприлу.
Проявляється артеріальною гіпотензією з погіршенням перфузії життєво важливих органів.
Рекомендується промивання шлунку, прийом активованого вугілля, стабілізація об´єму
циркулюючої крові 0,9 % розчином натрію хлориду, за необхідності – інфузія розчином
препарату ангіотензину ІІ, контроль і корекція життєво важливих функцій організму,
визначення рівня калію, сечовини, креатиніну в сироватці крові. Еналаприлат виводиться
шляхом гемодіалізу. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання
шлунку. (див. «Особливості застосування». Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі).

Застосування у період вагітності або годування груддю. Не рекомендується застосування
Еналаприлу під час вагітності. При виявленні вагітності прийом Еналаприлу потрібно
негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним
для матері.
В опублікованих даних ретроспективного епідеміологічного дослідження немовлята, матері
яких приймали інгібітор АПФ протягом першого триместру вагітності, мали високий ризик
тяжких вроджених вад розвитку порівняно із тими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ
протягом першого триместру вагітності. Кількість випадків вроджених аномалій є
невеликою, але результати цього дослідження до цього часу не були повторені.
Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плоду або новонародженого
при застосуванні жінками під час другого та третього триместрів вагітності. Застосування
інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувались негативним впливом на плід та
новонародженого, включаючи гіпотензію, ниркову недостатність, гіперкаліємію, та/або
гіпоплазію черепа. Можливий розвиток олігоамніону, вірогідно, внаслідок зниження функції
нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа,
включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні Еналаприлу
необхідно інформувати пацієнтку про потенційну шкоду для плода.
У тих випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід
проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору.
При виявленні олігоамніону прийом Еналаприлу потрібно припинити, за винятком випадків,
коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак, як лікарі, так і
пацієнти мають знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода
необоротних ушкоджень.
За новонародженими, матері яких приймали Еналаприл, потрібно ретельно спостерігати з
метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має
здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого
шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного
переливання крові.
Еналаприл виділяється у грудне молоко матері у слідових кількостях. При призначенні
Еналаприлу матерям, які годують груддю, слід дотримуватися обережності.

Діти. Застосовують дітям віком від 6 років.
Через відсутність даних Еналаприл не рекомендують для лікування дітей з рівнем
клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.


Особливості застосування. Клінічно виражена артеріальна гіпотензія.
Клінічно виражену артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів з неускладненою
артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують
Еналаприл, артеріальна гіпотензія розвивається частіше при гіповолемії, яка виникає,
наприклад, унаслідок терапії діуретиками, обмеження вживання солі, у пацієнтів, які
перебувають на гемодіалізі, а також у хворих з проносом або блюванням (див. «Взаємодія з
іншими лікарськими засобами» та «Побічні реакції»). Клінічно виражену артеріальну гіпотензію
спостерігали у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не
супроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія розвивилася частіше у
пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дози
петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам
лікування Еналаприлом слід розпочинати під наглядом лікаря. При зміні дози Еналаприлу
та/або діуретика нагляд має бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести
спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин
мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або
інсульту.
При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, якщо необхідно, ввести
внутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі
Еналаприлу не є протипоказанням для лікування препаратом, яке можна продовжувати після
відновлення об’єму рідини та нормалізації артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим тиском
Еналаприл може додатково знизити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом
препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У
тих випадках, коли гіпотензія стає резистентною до лікування, слід зменшити дозу та/або
припинити лікування діуретиком та/або Еналаприлом.
Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з
обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.
Порушення функції нирок.
У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікування
інгібіторами АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадках
повідомляли про розвиток гострої ниркової недостатності, зазвичай оборотного характеру.
У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/або
частоти прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У деяких пацієнтів з
двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали
підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай мали
оборотний характер, і показники зазвичай поверталися до норми після припинення
лікування. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою
недостатністю.
У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування,
Еналаприл сумісно з діуретиками спричинював зазвичай незначне та скороминуче
підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках
необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або Еналаприл.
Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк.
При застосуванні інгібіторів АПФ включно з Еналаприлом були описані поодинокі випадки
ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані,
що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікування
Еналаприлом і встановити постійний нагляд за пацієнтом, щоб упевнитись у повному
зникненні симптомів. Лише після цього нагляд можна припинити. Якщо набряк обмежується
ділянкою обличчя та губ, зазвичай спеціального лікування не вимагається.
Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до летального кінця. У тих випадках, коли
набряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані і може спричинити
обструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочати відповідну терапію, яка включає
підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпечення
прохідності дихальних шляхів.
У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше порівняно з
пацієнтами інших рас виникав ангіоневротичний набряк.
Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов’язують із
застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при
лікуванні інгібітором АПФ (див. також розділ «Протипоказання»).
Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути
перетинчастокрилих.
Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації
алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, що могли бути
загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку
гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.
У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускної
здатності (наприклад, AN 69®) і застосовують одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках
розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування
діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.
Кашель.
Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель
носить непродуктивний стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашель
внаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці
кашлю.
Проведення хірургічних операцій/анестезія.
Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які
спричиняють артеріальну гіпотензію, Еналаприл блокує утворення ангіотензину II вторинно
до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія,
яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогою
збільшення об’єму рідини.
Калій сироватки.
Див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Лактоза.