Эналозид Форте аналоги и цены

Всего найдено 88 аналогов Эналозид Форте
Все аналоги Эналозид Форте подобраны по международной системе классификации лекарственных средств АТС (анатомо-терапевтическо-химическая классификация).
Действующие вещества: Эналаприл в комбинации с диуретиками
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Эналозид Форте в ближайшей аптеке
Средняя цена
57
18 – 95 грн

Классификация лекарственного препарата Эналозид Форте

Аналоги по составу

У нижеперечисленных аналагов Эналозид Форте совпадают коды ATC. Аналоги подобраны по химической структуре лекарственного препарата и являются наиболее подходящими заменителями. Одинаковый состав, показания к применению, могут отличаться дозы действующих веществ.
Состав: гидрохлоротиазид, эналаприл

Аналоги по показанию и способу применения

Аналоги совпадают по коду ATC 4-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показанию и способу применения.

Аналоги по коду ATC 3-го уровня

Аналоги совпадают по коду ATC 3-го уровня. Лекарственные препараты, имеющие различный состав, но могут быть схожи по показания и способу применения.
Все аналоги Эналозид Форте представлены исключительно в ознакомительных целях и не являются поводом для самостоятельного принятия решения о замене препарата. Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату
ЕНАЛОЗИД® ФОРТЕ
(ЕNALOZID FORTE)

Склад:
діючі речовини: еналаприлу малеат, гідрохлоротіазид;
1 таблетка містить в перерахуванні на 100 % суху речовину: еналаприлу малеату - 20 мг, гідрохлоротіазиду - 12,5 мг;
допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат; крохмаль кукурудзяний; крохмаль прежелатинізований 1500; лактози моногідрат (200); заліза оксид жовтий (Е 172); магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та діуретиків. Код ATC C09B A02.

Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.

Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату та до інших похідних сульфонаміду. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний із прийомом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Тяжка ниркова (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) або печінкова недостатність. Анурія. Стеноз ниркових артерій. Під час проведення гемодіалізу. Стан після трансплантації нирок. Значне порушення електролітного балансу. Гемодинамічно значущий стеноз аорти. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.
Артеріальна гіпертензія. Початкова доза Еналозиду® Форте становить 1 таблетка 1 раз на добу. Якщо бажаний ефект не досягається, добову дозу підвищують до 2 таблеток 1 раз на добу. Максимальна доза - 2 таблетки на добу.
При нирковій недостатності. Для пацієнтів з порушенням функції нирок та з помірною або вираженою нирковою недостатністю (при рівні кліренсу креатиніну 30 мл/хв і нижче) тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними.
Якщо рівень креатиніну знаходиться у діапазоні від 30 до 80 мл/хв, Еналозид® Форте застосовують лише після попереднього добирання дози кожного з компонентів.
При помірній нирковій недостатності рекомендована доза еналаприлу малеату, який приймається окремо, становить від 5 до 10 мг.
Попереднє лікування діуретиками. Якщо пацієнт вже отримує діуретики, рекомендується відмінити або зменшити дозу діуретика за 2-3 дні до початку терапії Еналозидом® Форте, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникнути на початку терапії препаратом і частіше спостерігається у пацієнтів‚ у яких попередня терапія діуретиками спричинила порушення водно-електролітного балансу.

Побічні реакції.
Лікування Еналозидом® Форте, як правило, добре переноситься.
Побічні ефекти, що найчастіше зустрічалися, - запаморочення і підвищена втомлюваність - були незначними і зникали при зниженні дози і лише зрідка вимагали відміни препарату.
Побічні ефекти, що зустрічалися з частотою 1-2 % випадків: ортостатичні ефекти, включаючи артеріальну гіпотензію, головний біль, м’язові судоми, нудота, астенія, кашель та імпотенція.
Побічні ефекти, що рідко зустрічалися:
З боку серцево-судинної системи: знепритомнення, артеріальна гіпотензія, сильне серцебиття, тахікардія, аритмія, біль у грудях.
З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі, метеоризм, запор.
З боку нервової системи/психіки: безсоння, сонливість, парестезії, знервованість, непритомність.
З боку дихальної системи: задишка.
Дерматологічні реакції: мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некролиз, висипання, фотосенсибілізація, свербіж, підвищене потовиділення та інші дерматологічні прояви.
З боку системи кровотворення: позитивний тест на антинуклеарні антитіла (ANA), прискорення швидкості осідання еритроцитів, еозинофілія і лейкоцитоз.
Алергічні реакції: гіперчутливість, ангіоневротичний набряк.
Лабораторні дані: рідко відзначалися гіперглікемія, гіперурикемія і гіпо- або гіперкаліємія, зниження показників гемоглобіну та гематокриту, підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну, збільшення вмісту печінкових ферментів і/або білірубіну у сироватці крові, гіпоглікемія у хворих, які приймають цукрознижувальні засоби.
Інші: ниркова дисфункція, ниркова недостатність, зниження лібідо, сухість у роті, подагра, шум у вухах, артралгія, гарячка, серозит, васкуліт, міалгія, міозит, артралгія/артрит, синдром порушення секреції антидіуретичного гормону, анорексія.
Рідко спостерігалися клінічно значущі зміни лабораторних показників при призначенні препарату. Ці показники зазвичай нормалізувалися після припинення терапії.
Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату і можуть бути потенційними побічними ефектами препарату Еналозид® Форте.
Еналаприл. Ілеус, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит, депресія, сплутаність свідомості, розлади сну, порушення сновидінь, легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, біль у горлі та охриплість голосу, порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда або інсульт (можливо, внаслідок надмірної артеріальної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику), феномен Рейно, ринорея, алопеція, еритродермія, зміна смакових відчуттів, нечіткість зору, кропив’янка, анафілактичний шок, лімфаденопатія, аутоімунні порушення, стоматит, глосит, олігурія, ексфоліативний дерматит, пухирчатка, гіпонатріємія.
Гідрохлоротіазид. Подразнення шлунка, жовтяниця (внутрішньопечінкова, холестатична), сіаладеніт, ксантопсія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пурпура, гарячка, кропив’янка, респіраторний дистрес (включаючи пневмонію і набряк легень), інтерстиціальний нефрит, анафілактична реакція, глюкозурія, електролітний дисбаланс, включаючи гіпонатріємію, неспокій, тимчасову нечіткість зору, гіпоглікемія.

Передозування.
Симптоми передозування: артеріальна гіпотензія, нудота, слабкість, запаморочення на тлі порушень електролітного балансу. Гіпокаліємія, гіпонатріємія та дегідратація внаслідок надмірного діурезу. Якщо застосовувався препарат дигіталісу, гіпокаліємія може посилити прояви серцевої аритмії.
Лікування передозування Еналозидом® Форте симптоматичне і підтримуюче. У разі випадкового передозування слід відмінити препарат, промити шлунок, якщо препарат приймався нещодавно, а також здійснити корекцію водного та електролітного балансу і артеріальної гіпотензії. Еналаприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Еналозид® Форте протипоказаний під час вагітності та в період годування груддю. При перших ознаках вагітності слід негайно припинити прийом препарату. Призначення інгібіторів АПФ в І та ІІІ триместрах вагітності може спричинити захворювання або загибель плода (новонародженого). Якщо препарат призначають під час вагітності, то пацієнтку необхідно попередити про ризик для плода. У поодиноких випадках, коли призначення препарату при вагітності вважається необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки стану плода, а також інтраамніотичного простору. Якщо діагностовано олігогідрамніон, застосування препарату Еналозид® Форте слід припинити, за винятком випадків, коли прийом препарату є життєво необхідним для матері. Однак слід пам’ятати, що олігогідрамніон може виникати вже після того, як у плода виникли стійкі необоротні ушкодження. Якщо інгібітор АПФ застосовують у період вагітності і виявлено олігогідрамніон, може бути доречним проведення таких тестів, як стрес-тест скорочення матки і нестресовий тест або тест біофізичного профілю плода залежно від тижня вагітності.
При необхідності призначення препарату в період лактації годування груддю слід припинити.

Діти. Не рекомендується застосовувати дітям.

Особливості застосування.
У деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії, як і при застосуванні інших засобів антигіпертензивної терапії. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення клінічних ознак порушення водно-електролітного балансу, таких як гіпонатріємія, нестача рідини, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія або гіпокаліємія, які можуть виникнути внаслідок епізодів діареї або блювання. У таких пацієнтів потрібно періодично визначати сироватковий вміст електролітів.
Надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями.
Минуща артеріальна гіпотензія при призначенні препарату не є протипоказанням для подальшого його застосування. Терапію можна відновити в менших дозах, або із застосуванням кожного компонента препарату окремо після нормалізації артеріального тиску та об’єму циркулюючої рідини.
З обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку з лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).
При помірній чи вираженій нирковій недостатності (коли рівень кліренсу креатиніну становить 30 мл/хв і нижче) тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками. При кліренсі креатиніну < 80 мл/хв Еналозид® Форте слід застосовувати тільки після попереднього підбору дози кожного з компонентів.
При терапії еналаприлом у поєднанні з діуретиком у деяких пацієнтів, без будь-яких ознак захворювання нирок до початку лікування, виникало незначне та минуще підвищення вмісту сечовини і креатиніну в сироватці крові. У таких випадках лікування Еналозидом® Форте потрібно припинити з можливим подальшим відновленням терапії у зменшених дозах або призначення кожного компонента препарату окремо.
При лікуванні інгібіторами АПФ хворих з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали підвищення вмісту сечовини і креатиніну в сироватці крові. Ці зміни були оборотними і нормалізувалися після припинення лікування.
Тіазиди повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з порушенням функції печінки або з прогресуючим захворюванням печінки, оскільки навіть незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.
Під час великих хірургічних втручань або під час анестезії із застосуванням засобів, які спричиняють артеріальну гіпотензію, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яка пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати збільшенням об’єму рідини.
Тіазиди здатні:
- змінювати толерантність до глюкози (можлива корекція доз антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін);
- зменшувати екскрецію кальцію з сечею, що призводить до незначного та оборотного зростання рівня кальцію в сироватці крові (виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу). Перед проведенням дослідження функцій паращитовидних залоз прийом тіазидів слід припинити;
- підвищувати рівень холестерину і тригліцеридів, що також може бути пов’язане з терапією діуретиками тіазидового ряду, але при дозі гідрохлоротіазиду 12,5 мг подібні ефекти або взагалі не спостерігалися, або були незначні;
- можуть призвести до гіперурикемії і/або подагри у деяких пацієнтів, але еналаприл може збільшувати вміст у сечі сечової кислоти і тим самим послаблювати гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.
Гіперкаліємія. До факторів розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, триамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій. Якщо одночасне призначення препарату Еналозид® Форте та вказаних вище засобів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю і під частим контролем рівня калію у сироватці крові.
Алергічні реакції. При лікуванні інгібіторами АПФ‚ включаючи еналаприлу малеат‚ були описані окремі випадки ангіоневротичного набряку обличчя‚ кінцівок‚ губ‚ язика‚ голосової щілини і/або гортані. У таких випадках необхідно негайно припинити прийом препарату, застосувати антигістамінні засоби і встановити ретельне спостереження за станом пацієнта з метою контролю клінічних симптомів. Тільки після їх зникнення медичний нагляд можна припинити.
Ангіоневротичний набряк‚ який супроводжується набряком гортані‚ може призвести до летального кінця. При локалізації набряку у ділянці язика‚ голосової щілини або гортані‚ що може призвести до обструкції дихальних шляхів‚ слід негайно ввести підшкірно розчин адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) та здійснити інші відповідні лікувальні заходи.
Пацієнти‚ в анамнезі яких були випадки ангіоневротичного набряку‚ не пов’язані з прийомом інгібіторів АПФ‚ більш схильні до виникнення ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ.
У пацієнтів на тлі терапії тіазидами‚ алергічні реакції можуть виникати незалежно від наявності в анамнезі алергічних станів або бронхіальної астми. Є дані про рецидиви або погіршення перебігу системного червоного вовчака у пацієнтів‚ які приймали тіазиди.
Зрідка у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, розвивалися тяжкі анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку проведення гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібіторів АПФ.
Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69®) і отримували одночасно лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні препарати інших класів.
Кашель. Спостерігались випадки кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Можливість кашлю у зв’язку з лікуванням інгібітором АПФ повинна розглядатися як частина диференціальної діагностики кашлю.
Пацієнти літнього віку. Ефективність та переносимість еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду при одночасному призначенні подібні у літніх та молодих пацієнтів.
До складу таблеток Еналозид® Форте входить лактоза, тому цей препарат не рекомендується приймати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, з дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози чи галактози.
Не слід вживати алкоголь під час лікування Еналозидом® Форте.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Специфічних даних немає. Деякі з небажаних ефектів, вказаних у розділі «Побічні реакції», можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При призначенні еналаприлу малеату у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами може спостерігатися посилення ефекту.
Втрата калію під впливом діуретиків тіазидового ряду, як правило, послаблюється під впливом еналаприлу. Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах норми.
Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків, які зберігають калій, або солей, які містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, недоцільне, оскільки може призвести до істотного зростання вмісту калію в сироватці крові.
Препарати літію, як правило, не призначаються разом з діуретиками або інгібіторами АПФ. Діуретики та інгібітори АПФ зменшують виведення літію нирками і посилюють ризик розвитку літієвої інтоксикації; сумісне застосування не рекомендується.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які лікуються нестероїдними протизапальними препаратами, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни, як правило, оборотні. Тіазиди можуть підвищувати чутливість до тубокурарину.
При застосуванні з тіазидними діуретиками:
– алкоголь, барбітурати або наркотичні аналгетики – можуть потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії;
– антидіабетичні препарати (пероральні засоби і інсулін) – може бути необхідним коригування дози антидіабетичного препарату, оскільки сумісне застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів може спричинити зниження рівня глюкози в крові;
– смоли колестираміну і колестиполу – абсорбція гідрохлоротіазиду зменшується у присутності аніонно-обмінних смол.

Фармакологічні властивості.
Еналозид® форте є комбінацією інгібітору АПФ (еналаприлу малеат) і діуретика (гідрохлоротіазид). Гіпотензивні ефекти обох компонентів доповнюють один одного і зберігаються протягом 24 годин. Більший відсоток пацієнтів з артеріальною гіпертензією краще реагує на лікування Еналозидом® Форте‚ ніж при призначенні кожного з його компонентів окремо. Наявність компонента еналаприлу малеату дозволяє зменшити втрату калію, яка асоційована з прийомом гідрохлоротіазиду.
Механізм дії.
Еналаприлу малеат. АПФ – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення рівня в плазмі ангіотензину ІІ, що веде до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.
Еналаприл може також блокувати розпад брадикініну, який є потужним вазодепресорним пептидом. Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє велику роль у регуляції артеріального тиску; еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.
Еналаприлу малеат – гідрохлоротіазид. Гідрохлоротіазид – діуретичний та антигіпертензивний засіб, який збільшує активність реніну плазми. Хоча еналаприл чинить антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією, супутнє призначення гідрохлоротіазиду призводить до більшого зниження артеріального тиску у цих пацієнтів.
Фармакодинаміка. Призначення еналаприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму. Постуральна гіпотензія виникає нечасто.
Раптова відміна еналаприлу малеату не призводить до швидкого підвищення рівня артеріального тиску.
Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай досягається через 2-4 години після перорального прийому індивідуальної дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності зазвичай реєструється через одну годину, а максимальне зниження артеріального тиску досягається через 4 - 6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім у рекомендованих дозах антигіпертензивні та гемодинамічні ефекти зберігалися протягом 24 годин.
При дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску зазвичай супроводжувалося зменшенням периферичного опору артерій із деяким збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після прийому еналаприлу малеату зазвичай збільшувався нирковий кровотік, швидкість гломерулярної фільтрації не змінювалася. Проте у пацієнтів з низькою швидкістю гломерулярної фільтрації до початку лікування вона зазвичай збільшувалася.
Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до істотного регресу гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції останнього.
Лікування еналаприлом асоціювалося зі сприятливими ефектами на фракції ліпопротеїнів у плазмі і сприятливим впливом на загальний рівень холестерину або без такого впливу.
Еналаприлу малеат - гідрохлоротіазид
У клінічних дослідженнях ступінь зниження артеріального тиску, який спостерігався при поєднанні еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду, перевищував такий при окремому застосуванні індивідуальних компонентів. Крім того, антигіпертензивний ефект Еналозиду® Форте зберігався протягом 24 годин.
Фармакокінетика.
Еналаприлу малеат.
Після перорального прийому еналаприл швидко абсорбується, максимальна концентрація його досягається протягом однієї години. На основі даних щодо виділення із сечею ступінь абсорбції еналаприлу становить приблизно 60 %.
Після абсорбції еналаприл швидко і значною мірою гідролізується до еналаприлату – потужного інгібітору АПФ. Максимальна концентрація в сироватці крові еналаприлату реєструється через 3-4 години після перорального прийому еналаприлу малеату. Екскретується еналаприл переважно нирками. Основними компонентами в сечі є еналаприлат, на який припадає приблизно 40 % дози, та незмінений еналаприл. За винятком конверсії до еналаприлату, немає ознак істотного метаболізму еналаприлу. Профіль концентрації у сироватці крові еналаприлату характеризується пролонгованою термінальною фазою, яка очевидно асоціюється зі зв’язуванням АПФ. В осіб з нормальною функцією нирок постійні концентрації еналаприлату досягалися до четвертого дня прийому еналаприлу малеату один раз на день. Присутність їжі у шлунково-кишковому тракті не впливає на абсорбцію еналаприлу. Ступінь абсорбції та гідролізу еналаприлу подібний для різних доз у рекомендованому терапевтичному діапазоні.
Гідрохлоротіазид
Період напіввиведення коливається у межах від 5,6 до 14,8 години. Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко виводиться нирками. Принаймні 61 % дози при пероральному застосуванні видаляється у незміненому стані протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид проходить через плацентарний, але не проходить через гематоенцефалічний бар’єр.
Еналаприлу малеат - гідрохлоротіазид
Одночасне призначення множинних доз еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду має незначний вплив або не має впливу на біодоступність цих препаратів.

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору плоскоциліндричні з фаскою і рискою. На поверхні таблеток допускаються вкраплення.

Термін придатності. 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 2 блістери, вкладені у пачку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Фармак».

Місцезнаходження. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.