ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕПІМІЛ(EPIMIL®)
Склад:
діюча речовина: ламотриджин; 1 таблетка містить ламотриджину 25 мг або 50 мг, або 100 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат,
заліза оксид жовтий (E 172), кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X09.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Ленокса-Гасто.
Лікування епілепсії у дітей віком від 2 до 12 років: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів; включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із синдромом Ленокса-Гасто.
Монотерапія типових абсансів.
Біполярні розлади (дорослі)
Для запобігання фазам емоційних порушень у хворих з біполярними розладами, переважно з метою попередження депресивних епізодів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до ламотриджину або до будь-яких допоміжних речовин.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки Епіміл ковтають цілими, не розжовують та не розламують, запивають невеликою кількістю води.
Якщо призначена доза ламотриджину, наприклад, для застосування дітям (тільки епілепсія) або пацієнтам із печінковою недостатністю, не відповідає кількості діючої речовини, зазначеної у таблиці, необхідно призначити дозу, яка відповідає цілій таблетці.
Повторний початок лікування
У випадку призначення хворому, який припинив лікування, повторного курсу терапії необхідно чітко встановити доцільність підвищення підтримуючої дози, оскільки існує ризик виникнення висипань внаслідок застосування високої початкової дози та перевищення рекомендацій щодо підвищення дози ламотриджину. Чим більший інтервал між прийомом попередньої та наступної доз, тим з більшою обережністю слід підвищувати дози до досягнення необхідної підтримуючої дози. Якщо час після припинення прийому ламотриджину у 5 разів більший за період напіввиведення, дозу ламотриджину підвищують до рівня підтримуючої відповідно до існуючої схеми.
Хворим, які припинили застосовувати препарат у зв’язку з появою висипань, рекомендовано розпочинати повторне лікування ламотриджином лише у випадках, коли терапевтична користь перевищує очікуваний ризик.
Епілепсія
При монотерапії
Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 1)
Початкова доза ламотриджину становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів, надалі дозу підвищують на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися доза 500 мг/добу.
Діти віком від 2 до 12 років (див. табл. 2)
Початкова доза ламотриджину для лікування типових абсансів становить 0,3 мг/кг/маси тіла/добу за 1-2 прийоми протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг/маси тіла/добу за 1-2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. У подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить
1-15 мг/кг/добу за 1-2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитися більша доза.
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
При комбінованій терапії
Дорослі та діти віком від 12 років (див. табл. 1)
Для пацієнтів, які приймають вальпроат (окремо або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза ламотриджину становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім – по 25 мг кожен день протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу слід збільшувати (максимально на 25-50 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/добу за 1-2 прийоми.
Для пацієнтів, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, у подальшому – 100 мг/добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів. Потім дозу необхідно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 200-400 мг/добу за 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може бути необхідною доза 700 мг/добу.
Для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), початкова доза ламотриджину становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза становить 100-200 мг/ добу за 1-2 прийоми.
Рекомендований режим дозування при епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років
Таблиця 1
Режим лікування
1-й та 2-й тижні
3-й та 4-й тижні
Підтримуюча доза
Монотерапія
25 мг/добу
(1 прийом)
50 мг/добу
(1 прийом)
100-200 мг/добу
(за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні
1-2 тижні
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати
прийом по 25 мг через день
25 мг/добу
(1 прийом)
100-200 мг/добу
(за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25-50 мг кожні
1-2 тижні
Комбінована терапія без вальпроату натрію
Цю схему лікування слід застосовувати з:
– фенітоїном,
– карбамазепіном,
– фенобарбіталом,
– примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
50 мг/добу
(1 прийом)
100 мг/добу (2 прийоми)
200-400 мг/добу
(за 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні
1-2 тижні
Цю схему лікування слід застосовувати щодо інших препаратів, які суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину
25 мг/добу
(1 прийом)
50 мг/добу
(1 прийом)
100-200 мг/добу
(за 1-2 прийоми), досягається поступовим збільшенням дози до 50-100 мг кожні
1-2 тижні
Пацієнтам, які приймають протисудомні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему підвищення дози, рекомендовану для одночасного застосування з вальпроатом.
У зв’язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не можна перевищувати.
Діти віком від 2 до 12 років (див. табл. 2)
Для дітей, які отримують вальпроат натрію у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза ламотриджину становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім – 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу необхідно збільшувати (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза дорівнює 1-5 мг/кг маси тіла за 1-2 прийоми (максимальна – 200 мг/добу).
Для дітей, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію), початкова доза ламотриджину становить 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів. Далі дозу слід збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми (максимально 400 мг/добу).
Для дітей, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), початкова доза ламотриджину становить 0,3 мг/кг маси тіла на добу за 1-2 прийоми протягом 2 тижнів, надалі – 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 1-2 прийоми протягом наступних 2 тижнів. Після цього дозу необхідно збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 1-10 мг/кг на добу за 1-2 прийоми. Максимальна доза – 200 мг/ добу.
Для правильного розрахунку підтримуючої дози слід контролювати масу тіла дитини.
Рекомендований режим дозування при епілепсії у дітей віком від 2 до 12 років
Таблиця 2
Режим лікування
1-й та 2-й тижні
3-й та 4-й тижні
Підтримуюча доза
Монотерапія типових абсансів
0,3 мг/кг/добу
(1-2 прийоми)
0,6 мг/кг
(1-2 прийоми)
1-10 мг/кг/добу
(за 1-2 прийоми)
досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг через кожні
1-2 тижні, максимум –
200 мг/добу
Комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати
0,15 мг/кг*
(1 прийом)
0,3 мг/кг
(1 прийом)
1-5 мг/кг (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу
Комбінована терапія без вальпроату натрію
Цю схему лікування слід застосовувати з:
– фенітоїном,
– карбамазепіном,
– фенобарбіталом,
– примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
0,6 мг/кг
(2 прийоми)
1,2 мг/кг
(2 прийоми)
5-15 мг/кг/добу (за 2 прийоми)
досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 400 мг/добу
Цю схему лікування слід застосовувати щодо інших препаратів, які суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину
0,3 мг/кг
(1-2 прийоми)
0,6 мг/кг
(1-2 прийоми)
1-10 мг/кг (за 1-2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижні, максимум – 200 мг/добу
*При необхідності прийому розрахованої дози 2,5-5 мг дозволяється прийом 5 мг ламотриджину через день протягом перших двох тижнів. Якщо розрахована доза менше 2,5 мг, приймати ламотриджин не рекомендується.
Дітям, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома, рекомендується застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.
У зв’язку з ризиком виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого збільшення дози не можна перевищувати.
Слід мати на увазі, що у разі відсутності таблеток Епімілу у дозі 2 мг правильно розпочати лікування дітям з масою тіла менше 17 кг неможливо.
Загальні рекомендації для лікування епілепсії
При припиненні застосування супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікуванні ламотриджином слід зважити на вплив, що може виникнути при цьому, на фармакокінетику ламотриджину.
Біполярні розлади
Дорослі
Через ризик виникнення висипань початкову дозу та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати.
Ламотриджин рекомендується приймати пацієнтам із біполярними розладами з підвищеним ризиком депресивних епізодів у майбутньому.
Слід дотримуватися наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізаційної дози протягом 6 тижнів (див. табл. 3), після чого прийом інших психотропних та/або протиепілептичних препаратів може бути припинений у разі клінічної доцільності (див. табл. 4).
Слід розглянути необхідність додаткової терапії з метою попередження маніакальних епізодів, оскільки ефективність застосування ламотриджину при маніакальному синдромі достеменно не встановлена.
Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні дорослих з біполярними розладами
Таблиця 3
Режим лікування
1-2-й тижні
3-4-й тижні
5-й тижні
Стабілізаційна доза*
(6-й тиждень)
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад з вальпроатом
12,5 мг
(25 мг
через день)
25 мг
(1 раз на добу)
50 мг
(1 раз на добу або за
2 прийоми)
100 мг (1 раз на добу або за 2 прийоми)
(максимальна добова доза 200 мг)
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат.
Цю схему лікування слід застосовувати з:
– фенітоїном,
– карбамазепіном,
– фенобарбіталом,
– примідоном або іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину
50 мг
(1 раз
на добу)
100 мг
( за
2 прийоми)
200 мг
( за
2 прийоми)
300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до
400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень
(за 2 прийоми)
Монотерапія
ламотриджином або
додаткова терапія у
пацієнтів, які
застосовують інші
препарати, що
суттєво не
пригнічують або
індукують глюкуронізацію ламотриджину
25 мг
(1 раз на добу)
50 мг
(1 раз на добу або за
2 прийоми)
100 мг
(1 раз на добу або за
2 прийоми)
200 мг
(від 100 до 400 мг)
(1 раз на добу або за 2 прийоми)
*Стабілізаційна доза може бути змінена залежно від клінічної відповіді.
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.
Додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину, наприклад з вальпроатом.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутню терапію такий інгібітор глюкуронізації, як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім − 25 мг 1 раз на добу наступні 2 тижні. Дозу необхідно збільшити до 50 мг на добу (за 1-2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на добу (за 1-2 прийоми). Однак дозу можна збільшити до максимальної 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді.
Додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають інгібітори, такі як вальпроат. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Початковою дозою для пацієнтів, які приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину і не приймають вальпроат, є 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім − 100 мг/добу (розподілених на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 200 мг/добу (за 2 прийоми) на 5-й тиждень. Дозу можна збільшити до 300 мг/добу на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг/добу (за 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.
Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджинну (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початковою дозою для таких пацієнтів є 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, потім − 50 мг/добу (за 1-2 прийоми) наступні 2 тижні. Дозу слід збільшити до 100 мг/добу на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг/добу (за
1-2 прийоми). Однак під час клінічних досліджень застосовували дози у межах 100-400 мг.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози прийом інших психотропних препаратів можна припинити згідно з наведеною нижче схемою (див. табл. 4).
Підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшим припиненням прийому супутніх психотропних або протиепілептичних засобів
Таблиця 4
Режим лікування
1-й тиждень
2-й тиждень
з 3-го тижня*
З подальшим
припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату
Подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень,
наприклад, стабілізаційну дозу 100 мг на добу збільшити протягом
1-го тижня до 200 мг/добу
Підтримувати цю дозу 200 мг/добу (розподілену на
2 прийоми)
З подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від початкової дози
Цю схему лікування слід застосовувати з:
– фенітоїном,
– карбамазепіном,
– фенобарбіталом,
– примідоном або іншими
індукторами глюкуронізації ламотриджину
400 мг
300 мг
200 мг
300 мг
225 мг
150 мг
200 мг
150 мг
100 мг
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину
Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози
(200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг)
*Дозу можна збільшити при необхідності до 400 мг/добу.
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, при якому зберігається існуюча доза ламотриджину, а її корекцію проводять на основі клінічного стану.
З подальшим припиненням прийому інгібіторів глюкуронізації ламотриджину наприклад вальпроату
Стабілізаційну дозу ламотриджину необхідно подвоїти і тримати на цьому рівні після припинення прийому вальпроату;
З подальшим припиненням прийому індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від початкової підтримуючої дози. Цю схему лікування слід застосовувати з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину.
Дозу ламотриджину необхідно поступово зменшити протягом 3 тижнів після припинення прийому препаратів, що індукують глюкуронізацію.
З подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Необхідно зберігати рівень дози, досягнутої після режиму її підвищення.
Зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, можна рекомендувати нижченаведену схему (табл. 5).
Зміна добового дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярними розладами при додатковому призначенні інших препаратів
Таблиця 5
Режим лікування
Стабілізаційна доза ламотриджину (мг/добу)
1-й тиждень
2-й тиждень
з 3-го тижня
Додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату, залежно від початкової дози ламотриджину
200 мг
100 мг
Підримувати цю дозу
(100 мг/добу)
300 мг
150 мг
Підримувати цю дозу
(150 мг/добу)
400 мг
200 мг
Підримувати цю дозу
(200 мг/добу)
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину хворим, які не приймають вальпроат, та залежно від початкової дози
ламотриджину.
Цю схему лікування слід застосовувати з:
– фенітоїном,
– карбамазепіном,
– фенобарбіталом,
– примідоном або іншими
індукторами глюкуронізації ламотриджину
200 мг
200 мг
300 мг
400 мг
150 мг
150 мг
225 мг
300 мг
100 мг
100 мг
150 мг
200 мг
Додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину
Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг)
Примітка. Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати режим лікування, рекомендований для супутнього застосування вальпроату.
Припинення прийому ламотриджину пацієнтами з біполярними розладами
Не відзначалося зміни частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату порівняно з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу без поступового зменшення дози.
Діти (до 18 років)
Ламотриджин не призначений для лікування біполярних розладів у дітей віком до 18 років (див. розділ «Особливості застосування»). Вивчення безпеки та ефективності застосування ламотриджину для лікування біполярних розладів у цій віковій групі не проводилося. Тому не можна надати рекомендації стосовно дозування препарату.
Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів
Лікування епілепсії у дітей віком до 2 років
Немає клінічних даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату дітям віком до 2 років. Тому препарат не застосовують у даній віковій групі хворих.
Хворі літнього віку (віком від 65 років)
Немає необхідності змінювати дози. Фармакокінетика ламотриджину у хворих цієї вікової групи не відрізняється від такої у пацієнтів віком до 65 років.
Печінкова недостатність
Початкові дози, підвищення дози та підтримуючі дози слід зменшувати в середньому на 50 % у хворих з помірною (шкала Чайлд-П’ю, ступінь В) та на 75 % − з тяжкою (шкала Чайлд-П’ью, ступінь С) печінковою недостатністю. Підвищення дози та підтримуючі дози коригуються залежно від лікувального ефекту.
Ниркова недостатність
У випадку призначення ламотриджину хворим із нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. Під час досліджень з разовим прийомом препарату хворими із термінальною стадією ниркової недостатності не було помічено значних змін плазмових концентрацій ламотриджину. Однак вірогідним є накопичення метаболітів глюкуроніду. Початкові дози ламотриджину базуються на індивідуальній схемі протисудомного лікування; при лікуванні хворих зі значною нирковою недостатністю слід знижувати підтримуючу дозу ламотриджину (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Жінки, які перорально приймають гормональні контрацептиви
Початок лікування ламотриджином у пацієнтів, які вже приймають гормональні контрацептиви.
Хоча пероральні контрацептиви збільшують кліренс ламотриджину, вносити корективи до схеми збільшення дози ламотриджину у разі прийому лише гормональних контрацептивів потреби немає. Дозу збільшують за рекомендованою схемою у випадках, коли ламотриджин додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину) або до індуктора глюкуронізації ламотриджину або коли ламотриджин додається при відсутності вальпроату або індуктора глюкуронізації ламотриджину (див. табл. 1 та табл. 3).
Початок курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно збільшити у два рази. Рекомендується, щоб від початку лікування гормональними контрацептивами доза ламотриджину збільшувалась від 50 до 100 мг/день кожного тижня відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування. Збільшення дози не має перевищувати зазначений рівень, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке збільшення дози не буде необхідним.
Припинення курсу лікування гормональними контрацептивами у пацієнтів, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків потрібно зменшити до 50 %. Рекомендується добову дозу ламотриджину зменшувати поступово від 50 до 100 мг кожного тижня (не більше 25 % загальної дози за тиждень) протягом 3 тижнів, якщо відповідно до індивідуальної клінічної відповіді на лікування не буде зазначено інакше.
Застосування разом з атазанавіром/ритонавіром
Хоча застосування атазанавіру/ритонавіру зменшує концентрацію ламотриджину у плазмі крові, змінювати рекомендовані схеми збільшення дозування ламотриджину не потрібно з огляду на застосування атазанавіру/ритонавіру. Збільшення дози препарату повинно базуватися на рекомендаціях залежно від схем застосування ламотриджину: або ламотриджин додається до вальпроату (інгібітору глюкуронізації ламотриджину) чи до індуктора глюкуронізації ламотриджину, або ламотриджин додається при відсутності вальпроату чи індуктора глюкуронізації ламотриджину.
У пацієнтів, які вже застосовують підтримуючі дози ламотриджину та не застосовують індуктори глюкуронізації, дозу ламотриджину можна збільшувати, якщо додається лікування атазанавіром/ритонавіром, або зменшувати, якщо лікування атазанавіром/ритонавіром припиняється.
Побічні реакції.
Частота випадків побічної дії визначається так:
дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до