Эрбитукс цены в аптеках

Цены на Эрбитукс в аптеках:
найдено 19 предложений и 15 аптек.
Все цены и наличие Эрбитукс актуальны на сегодняшний день. Купить перепарат вы сможете в любой из нижеперечисленных аптек.
Средняя цена
6987
700 – 18000 грн
Условия пользования

Цены на аналоги Эрбитукс

Мабтера - аналог Эрбитукс Мабтера
156 предложений
от 30 до 48057 грн
есть в наличии
Ервой - аналог Эрбитукс Ервой
12 предложений
от 120 до 194183 грн
есть в наличии
Перьета - аналог Эрбитукс Перьета
24 предложения
от 400 до 107439 грн
есть в наличии
Опдиво - аналог Эрбитукс Опдиво
10 предложений
от 700 до 31729 грн
есть в наличии
Редитукс - аналог Эрбитукс Редитукс
179 предложений
от 750 до 16723 грн
есть в наличии
Герцептин - аналог Эрбитукс Герцептин
147 предложений
от 2900 до 52182 грн
есть в наличии
Алтузан - аналог Эрбитукс Алтузан
30 предложений
от 3000 до 29879 грн
есть в наличии
Авастин - аналог Эрбитукс Авастин
203 предложения
от 3750 до 45569 грн
есть в наличии
Авегра Биокад - аналог Эрбитукс Авегра Биокад
2 предложения
от 5500 до 11300 грн
есть в наличии
Ацеллбия - аналог Эрбитукс Ацеллбия
4 предложения
от 6300 до 56000 грн
есть в наличии
Вектибикс - аналог Эрбитукс Вектибикс
19 предложений
от 7000 до 50000 грн
есть в наличии
Бевацизумаб - аналог Эрбитукс Бевацизумаб
2 предложения
от 9000 до 9000 грн
есть в наличии
Гертикад - аналог Эрбитукс Гертикад
1 предложение
от 12400 до 12400 грн
есть в наличии
Дарзалекс - аналог Эрбитукс Дарзалекс
4 предложения
от 18000 до 72806 грн
есть в наличии
Кадсила - аналог Эрбитукс Кадсила
69 предложений
от 18300 до 115630 грн
есть в наличии
Адцетрис - аналог Эрбитукс Адцетрис
9 предложений
от 20000 до 60525 грн
есть в наличии
Арзерра - аналог Эрбитукс Арзерра
4 предложения
от 21000 до 103654 грн
есть в наличии
Китруда - аналог Эрбитукс Китруда
13 предложений
от 47000 до 129472 грн
есть в наличии
Газива - аналог Эрбитукс Газива
20 предложений
от 65000 до 145821 грн
есть в наличии
Блинцито - аналог Эрбитукс Блинцито
2 предложения
от 72153 до 95169 грн
есть в наличии
Все аналоги

Эрбитукс инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

(медичного імунобіологічного препарату)

ЕРБІТУКС

(ERBITUX®)

 

Склад:

діюча речовина: цетуксимаб;

1 мл розчину містить 5 мг цетуксимабу;

допоміжні речовини: натрію хлорид, гліцин, полісорбат 80, кислоти лимонної моногідрат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

                                              

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин практично вільний від видимих часток.

 

Фармакотерапевтична група. Моноклональні антитіла, цетуксимаб.

Код АТХ L01X C06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цетуксимаб ‒ це химерне моноклональне антитіло класу IgGl, специфічна дія якого спрямована на рецептори епідермального фактора росту (EGFR).

EGFR залучений до сигнального каскаду, який регулює життєздатність клітин, клітинний цикл, ангіогенез, процеси міграції клітин та клітинні інвазії/метастазування.

Афінність зв’язування цетуксимабу з EGFR приблизно в 5-10 разів вища за афінність зв’язування з ендогенними лігандами. Цетуксимаб блокує зв’язування ендогенних лігандів з EGFR, що призводить до інгібування функціонування рецепторів. Далі він індукує інтерналізацію EGFR, що може призводити до негативної регуляції EGFR. Цетуксимаб також сенсибілізує цитотоксичні імунні ефекторні клітини по відношенню до EGFR-експресуючих пухлинних клітин (антитіло-залежна клітинно-опосередкована цитотоксичність, ADCC).

Цетуксимаб не зв’язується з іншими рецепторами, що належать до сімейства HER.

Білковий продукт протоонкогену RAS (саркома щурів) є центральним низхідним трансдуктором сигналу від EGFR. У пухлинах активація RAS за участю EGFR сприяє EGFR-опосередкованому зростанню проліферації, життєздатності та продукуванню проангіогенних факторів.

RAS  належить до сімейства онкогенів, які найчастіше активуються у людини при захворюванні на рак. Мутації генів RAS на певних чутливих до змін екзонах 2, 3 та 4  призводять до суттєвої активації білків RAS незалежно від сигнального каскаду EGFR.

 

Фармакодинамічні ефекти

У дослідженнях in vitro та in vivo цетуксимаб інгібує проліферацію та індукує апоптоз пухлинних клітин людини, які експресують EGFR. In vitro цетуксимаб інгібує вироблення ангіогенних факторів клітинами пухлин та блокує міграцію ендотеліальних клітин. In vivo цетуксимаб інгібує експресію ангіогенних факторів пухлинними клітинами та спричиняє зменшення неоваскуляризації та метастазування пухлин.

 

Імуногенні властивості

Розвиток людських анти-химерних антитіл (НАСА) – це ефект, притаманний класу моноклональних химерних антитіл. Сучасні дані щодо розвитку НАСА обмежені. Загалом придатні для вимірювання титри НАСА були знайдені у 3,4 % пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, причому у дослідженнях за основними показаннями частота розвитку цих антитіл знаходилась у межах від 0 % до 9,6 %. Дотепер не було зроблено висновку щодо нейтралізуючого ефекту НАСА по відношенню до дії цетуксимабу. Наявність НАСА не корелювала з розвитком реакцій гіперчутливості або будь-якими іншими побічними реакціями на цетуксимаб.

 

Колоректальний рак

Для імуногістохімічного виявлення експресії EGFR в зразках пухлин використовувався діагностичний тест (EGFR pharmDx). Пухлина вважалася EGFR-експресуючою, якщо можна було ідентифікувати одну забарвлену клітину. Приблизно 75 % пацієнтів з метастатичним колоректальним раком, які були обстежені для участі у клінічних дослідженнях, мали EGFR-експресуючі пухлини і, таким чином, вважались придатними для лікування цетуксимабом. Ефективність та безпека застосування цетуксимабу для лікування пацієнтів з пухлинами, в яких не були виявлені EGFR, не були встановлені.

Дані клінічних досліджень показують, що пацієнти з метастатичним колоректальним раком та активуючими мутаціями генів RAS з високою ймовірністю не отримуватимуть переваг від лікування цетуксимабом або комбінацією цетуксимабу з хіміотерапією, і що додавання цетуксимабу до терапії оксаліплатином та тривалими інфузіями 5-фторурацилу/фолінової кислоти (FOLFOX4) спричиняє суттєвий негативний вплив на період виживання без прогресування захворювання (PFS).

 

Застосування цетуксимабу в якості монотерапії або в комбінації з хіміотерапією вивчалося в 5 рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях і в кількох додаткових дослідженнях. У 5 рандомізованих дослідженнях брали участь загалом 3734 пацієнти з метастатичним колоректальним раком, у яких була виявлена експресія EGFR і які мали загальний статус за шкалою ECOG (Східної Об’єднаної Групи з Онкології) ≤ 2. Більшість пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, мали загальний статус за шкалою ECOG ≤ 1.

В усіх дослідженнях цетуксимаб призначався згідно до рекомендацій, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози».

У 4 рандомізованих контрольованих дослідженнях (EMR 62 202-013, EMR 62 202-047, CA225006 та CA225025) статус екзону 2 гена KRAS був визнаний прогностичним фактором для лікування цетуксимабом. Статус KRAS був визначений для 2072 пацієнтів. Для результатів досліджень EMR 62 202-013 та EMR 62 202-047 був проведений подальший ретроспективний аналіз, в якому були визначені також інші мутації генів RAS (NRAS та KRAS), додатково до мутацій екзона 2 гена KRAS. Проведення ретроспективного аналізу було неможливе лише у дослідженні EMR 62 202-007.

 

Цетуксимаб у комбінації з хіміотерапією

Дослідження EMR 62 202-013 ‒ це рандомізоване дослідження, в якому брали участь пацієнти з попередньо нелікованим метастатичним колоректальним раком. У дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу, іринотекану та інфузій 5-фторурацилу/фолінової кислоти (FOLFIRI) з однією хіміотерапією. Частка пацієнтів з пухлинами KRAS дикого типу серед пацієнтів, які підлягали оцінці на статус KRAS, становила 63 %. Для оцінки статусу RAS для усіх оцінюваних зразків, отриманих у пацієнтів із пухлинами KRAS дикого типу, були визначені інші мутації додатково до мутацій екзону 2 гена KRAS. Група пацієнтів із мутаціями генів RAS складається із пацієнтів з відомими мутаціями екзону 2 гена KRAS, а також із пацієнтів з додатково виявленими мутаціями генів RAS.

 

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнені в таблиці нижче.

 

Досліджувані параметри / статистика

Популяція пацієнтів з RAS дикого типу

Популяція пацієнтів

з мутаціями RAS

Цетуксимаб плюс FOLFIRI (N=178)

FOLFIRI

(N=189)

Цетуксимаб плюс FOLFIRI (N=246)

FOLFIRI

(N=214)

OS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

28,4

(24,7; 31,6)

20,2

(17,0; 24,5)

16,4

(14,9; 18,4)

17,7

(15,4; 19,6)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,69 (0,54; 0,88)

1,05 (0,86; 1,28)

р-значення

0,0024

0,6355

PFS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

11,4

(10,0; 14,6)

8,4

(7,4; 9,4)

7,4

(6,4; 8,0)

7,5

(7,2; 8,5)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,56 (0,41; 0,76)

1,10 (0,85; 1,42)

р-значення

0,0002

0,4696

ORR, %

(95% ДІ)

66,3

(58,8; 73,2)

38,6

(31,7; 46,0)

31,7

(25,9; 37,9)

36,0

(29,6; 42,8)

Співвідношення шансів (95 % ДІ)

3,1145 (2,0279; 4,7835)

0,8478 (0,5767; 1,2462)

р-значення

0,3970

ДІ ‒ довірчий інтервал, FOLFIRI ‒ іринотекан плюс інфузії 5-фторурацилу/фолінової кислоти, OS ‒ загальний період виживання, ORR ‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді (пацієнти з повною або частковою відповіддю), PFS ‒ період виживання без прогресування захворювання.

 

Дослідження EMR 62 202-047 ‒ це рандомізоване дослідження, в якому брали участь пацієнти з попередньо нелікованим метастатичним колоректальним раком. У дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу, оксаліплатину та тривалих інфузій 5-фторурацилу/фолінової кислоти (FOLFOX4) з однією хіміотерапією. Частка пацієнтів з пухлинами KRAS дикого типу серед пацієнтів, які підлягали оцінці на статус KRAS, становила 57 %. Для оцінки статусу RAS для усіх оцінюваних зразків, отриманих у пацієнтів із пухлинами KRAS дикого типу, були визначені інші мутації додатково до мутацій екзону 2 гена KRAS. Група пацієнтів з мутаціями генів RAS складається із пацієнтів з відомими мутаціями екзону 2 гена KRAS, а також із пацієнтів з додатково виявленими мутаціями генів RAS.

 

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнені в таблиці нижче.

 

Досліджувані параметри / статистика

Популяція пацієнтів з RAS дикого типу

Популяція пацієнтів

з мутаціями RAS

Цетуксимаб

плюс FOLFOX4

(N=38)

FOLFOX4

(N=49)

Цетуксимаб плюс FOLFOX4 (N=92)

FOLFOX4

(N=75)

OS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

19,8

(16,6; 25,4)

17,8

(13,8; 23,9)

13,5

(12,1; 17,7)

17,8

(15,9; 23,6)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,94 (0,56; 1,56)

1,29 (0,91; 1,84)

р-значення

0,8002

0,1573

PFS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

12,0

(5,8; -)

5,8

(4,7; 7,9)

5,6

(4,4; 7,5)

7,8

(6,7; 9,3)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,53 (0,27; 1,04)

1,54 (1,04; 2,29)

р-значення

0,0615

0,0309

ORR, %

(95% ДІ)

57,9

(40,8; 73,7)

28,6

(16,6; 43,3)

37,0

(27,1; 47,7)

50,7

(38,9; 62,4)

Співвідношення шансів (95 % ДІ)

3,302 (1,375; 8,172)

0,580 (0,311; 1,080)

р-значення

0,0084

0,0865

ДІ ‒ довірчий інтервал, FOLFOX4 ‒ оксаліплатин плюс тривалі інфузії 5-фторурацилу/фолінової кислоти, ORR ‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді (пацієнти з повною або частковою відповіддю), OS ‒ загальний період виживання, PFS - період виживання без прогресування захворювання, «-» ‒ не піддається оцінці.

 

Зокрема при лікуванні пацієнтів з мутаціями генів RAS спостерігався негативний вплив додавання цетуксимабу.

 

Дослідження FIRE-3 ‒ це багатоцентрове рандомізоване дослідження, в якому брали участь пацієнти з метастатичним колоректальним раком з диким типом екзону 2 гена KRAS. У дослідженні порівнювали комбінації іринотекану та інфузій 5-фторура-цилу/фолінової кислоти (FOLFIRI) з цетуксимабом або бевацизумабом. Оцінка статусу генів RAS була проведена для зразків пухлин з диким типом екзону 2 гена KRAS, отриманих у 407 пацієнтів, що становило 69 % загальної групи (592 пацієнти). У цій групі 342 пацієнти мали пухлини з RAS дикого типу, тоді як мутації генів RAS були виявлені у 65 пацієнтів.

 

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнені в таблиці нижче.

 

Досліджувані параметри / статистика

Популяція пацієнтів з RAS дикого типу

Популяція пацієнтів

з мутаціями RAS

Цетуксимаб плюс FOLFIRI (N=171)

Бевацизумаб плюс FOLFIRI

(N=171)

Цетуксимаб плюс FOLFIRI (N=92)

Бевацизумаб плюс FOLFIRI

 (N=86)

OS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

33,1

(24,5; 39,4)

25,6

(22,7; 28,6)

20,3

(16,4; 23,4)

20,6

(17,0; 26,7)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,70 (0,53; 0,92)

1,09 (0,78; 1,52)

р-значення

0,011

0,60

PFS, місяців, медіанне значення

(95 % ДІ)

10,4

(9,5; 12,2)

10,2

(9,3; 11,5)

7,5

(6,1; 9,0)

10,1

(8,9; 12,2)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,93 (0,74; 1,17)

1,31 (0,98; 1,78)

р-значення

0,54

0,085

ORR, %

(95% ДІ)

65,5

(57,9; 72,6)

59,6

(51,9; 67,1)

38,0

(28,1; 48,8)

51,2

(40,1; 62,1)

Співвідношення шансів (95 % ДІ)

1,28 (0,83; 1,99)

0,59 (0,32; 1,06)

р-значення

0,32

0,097

ДІ ‒ довірчий інтервал, FOLFIRI ‒ іринотекан плюс інфузії 5-фторурацилу/фолінової кислоти, OS ‒ загальний період виживання, ORR ‒ об’єктивний коефіцієнт відповіді (пацієнти з повною або частковою відповіддю), PFS ‒ період виживання без прогресування захворювання.

 

Плоскоклітинний рак голови та шиї

Імуногістохімічне визначення експресії EGFR не проводилось, оскільки більше ніж 90 % пацієнтів з плоскоклітинним раком голови та шиї мають EGFR-експресуючі пухлини.

 

Цетуксимаб у комбінації з променевою терапією для лікування локально-поширеного захворювання

Дослідження EMR 62 202-006 – у цьому рандомізованому дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу та променевої терапії з однією променевою терапією при лікуванні пацієнтів з локально-поширеним плоскоклітинним раком голови та шиї. Терапія цетуксимабом у дозах, рекомендованих у розділі «Спосіб застосування та дози», починалась за один тиждень до початку променевої терапії та продовжувалась до кінця терміну променевої терапії.

 

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнені в таблиці нижче.

 

Досліджувані параметри / статистика

Променева терапія + цетуксимаб

 (N=211)

Променева терапія

 (N=213)

Локорегіональний контроль

місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

 

24,4

 

(15,7; 45,1)

 

14,9

 

(11,8; 19,9)

Коефіцієнт ризику (95 % ДІ)

0,68 (0,52; 0,89)

р-значення

0,005

ОS

місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

 

49,0

 

(32,8; 69,5+)

 

29,3

 

(20,6; 41,4)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,73 (0,56; 0,95)

р-значення

0,018

 

ДІ ‒ довірчий інтервал, OS ‒ загальний період виживання,"+" ‒ означає, що верхня межа не була досягнута.

 

При додаванні цетуксимабу до променевої терапії більш виражені переваги отримували пацієнти з оптимістичним прогнозом, зробленим на підставі оцінки стадії пухлини, індексу загального стану Карновського (KPS) та віку пацієнта. Для пацієнтів з KPS ≤ 80 та віком від 65 років та старше клінічних переваг при застосуванні цієї комбінації не було продемонстровано.

Застосування цетуксимабу в комбінації з хіміорадіотерапією до цього часу достатньо не досліджувалося, і тому співвідношення переваг та ризиків такого застосування ще не встановлено.

 

Цетуксимаб у комбінації з хіміотерапією із застосуванням сполук платини при рецидивуючому та/або метастатичному перебігу захворювання

Дослідження EMR 62 202-002 ‒ це рандомізоване дослідження лікування пацієнтів з рецидивуючим та/або метастатичним плоскоклітинним раком голови та шиї, які раніше не проходили курсів хіміотерапії. У дослідженні порівнювали комбінацію цетуксимабу, цисплатину або карбоплатину та інфузій 5-фторурацилу з однією хіміотерапією. Лікування в групі цетуксимабу налічувало до 6 циклів хіміотерапії із застосуванням сполук платини в комбінації з цетуксимабом, після чого до початку прогресування захворювання проводилась підтримуюча терапія із застосуванням цетуксимабу.

 

Дані ефективності, отримані в цьому дослідженні, узагальнені в таблиці нижче.

Досліджувані параметри / статистика

Цетуксимаб + СТХ

 (N=222)

СТХ

 (N=220)

ОS, місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

10,1 (8,6; 11,2)

7,4 (6,4; 8,3)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,797 (0,644; 0,986)

р-значення

0,0362

PFS, місяців, медіанне значення (95 % ДІ)

5,6 (5,0; 6,0)

3,3 (2,9; 4,3)

Коефіцієнт ризику (95% ДІ)

0,538 (0,431; 0,672)

р-значення

-         1-й ступінь: продовження інфузії з повільною швидкістю під ретельним наглядом;

-         2-й ступінь: продовження інфузії з повільною швидкістю та негайне лікування симптомів інфузійних реакцій;

-         3-й та 4-й ступінь: негайне припинення інфузії, невідкладне лікування симптомів та протипоказання до подальшого застосування цетуксимабу.

Синдром вивільнення цитокінів (CRS) розвивається у межах 1 години після завершення інфузії та менш часто призводить до розвитку бронхоспазму та кропив’янки. Загалом найтяжчі форми CRS спостерігаються після введення першої інфузії.

Легкі або помірні інфузійні реакції є дуже поширеними і проявляються такими симптомами як гарячка, озноб, запаморочення та задишка; вони переважно пов’язані з першою інфузією цетуксимабу. У разі розвитку легких або помірних інфузійних реакцій можна знизити швидкість інфузії. Усі подальші інфузії рекомендується вводити з такою зниженою швидкістю.

Пацієнти, особливо під час першої інфузії, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Особливу увагу рекомендується приділяти пацієнтам з ослабленим загальним станом та існуючими серцево-легеневими захворюваннями.

 

Дихальні розлади

При застосуванні Ербітуксу повідомлялося про випадки інтерстиціальних захворювань легень у пацієнтів, більшість з яких належала до японської популяції. При виявленні інтерстиціальних захворювань легень необхідно припинити застосування Ербітуксу та розпочати відповідне лікування.

 

Шкірні реакції

Основними побічними реакціями на застосування цетуксимабу є шкірні реакції, які можуть набувати тяжкого перебігу, особливо при комбінації з хіміотерапією. Під час терапії зростає ризик розвитку вторинних інфекцій (переважно бактеріального походження). Повідомлялося про випадки стафілококового токсичного епідермального некролізу, некротизуючого фасціїту та сепсису, деякі з яких мали летальні наслідки (див. розділ «Побічні реакції»).

У разі розвитку шкірних реакцій, які є дуже поширеними, може потребуватися переривання або припинення лікування. За клінічними протоколами лікування для профілактики шкірних реакцій передбачається застосування оральних препаратів тетрацикліну (6-8 тижнів) та місцеве застосування 1 % крему гідрокортизону зі зволожувачем. Для лікування шкірних реакцій застосовувались місцеві препарати кортикостероїдів помірної або сильної дії або пероральні препарати тетрацикліну.

У разі розвитку тяжких шкірних реакцій (≥ 3 ступеня за СТСАЕ) або при непереносимості застосування цетуксимабу необхідно перервати. Поновлення терапії можливе лише при зниженні тяжкості реакції до 2-го ступеня. Якщо тяжкі шкірні реакції розвиваються вперше, лікування може бути поновлено без зміни дозування.

Якщо тяжкі шкірні реакції розвиваються вдруге або втретє, застосування Ербітуксу слід перервати знову. Терапію можна поновити лише після зниження тяжкості реакції до 2-го ступеня із застосуванням нижчих доз (200 мг/м2 площі поверхні тіла після другого випадку та 150 мг/м2 площі поверхні тіла – після третього випадку).

Якщо тяжкі шкірні реакції розвиваються вчетверте або якщо під час переривання лікування їхня тяжкість не зменшується до 2-го ступеня, необхідно остаточно припинити терапію із застосуванням Ербітуксу.

 

Електролітний дисбаланс

Під час лікування часто спостерігається поступове зниження сироваткових рівнів магнію, що може призводити до тяжкої гіпомагніємії. Гіпомагніємія є оборотною при відміні Ербітуксу. Крім того, внаслідок діареї може розвинутися гіпокаліємія. Також може розвинутися гіпокальціємія; зокрема, при проведенні комбінованої хіміотерапії з препаратами платини частота випадків тяжкої форми гіпокальціємії може зростати.

Визначення сироваткового рівня електролітів рекомендується проводити до початку та періодично під час терапії Ербітуксом. За необхідності рекомендується проведення замісної терапії електролітами.

 

Нейтропенія та повязані з нею інфекційні ускладнення

При застосуванні Ербітуксу в комбінації з хіміотерапією на основі сполук платини у пацієнтів підвищується ризик розвитку тяжкої нейтропенії, внаслідок якої можуть розвинутися інфекційні ускладнення, такі як фебрильна нейтропенія, пневмонія або сепсис. Такі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом, особливо за наявності шкірних уражень, мукозиту або діареї, які можуть сприяти розвитку інфекцій (див. розділ «Побічні реакції»).

 

Серцево-судинні розлади

При лікуванні недрібноклітинного раку легень, плоскоклітинного раку голови та шиї і колоректального раку спостерігалось зростання частоти тяжких та іноді летальних серцево-судинних ускладнень та летальних наслідків їх лікування. У деяких дослідженнях спостерігався зв’язок таких випадків з віком (≥ 65 років) та станом хворих. При призначенні Ербітуксу слід враховувати загальний стан та стан серцево-судинної системи пацієнтів, а також супутнє лікування препаратами з кардіотоксичними властивостями, такими як фторпіримідини.

 

Розлади з боку органа зору

Пацієнти з ознаками та симптомами загострення або погіршення кератиту, такими як запалення ока, сльозотеча, світлобоязнь, затуманення зору, біль в очах та/або почервоніння очей, повинні негайно звернутися до лікаря-офтальмолога.

При підтвердженні діагнозу виразкового кератиту, лікування Ербітуксом слід перервати або припинити. При діагностуванні кератиту слід ретельно зважити переваги та ризики подальшого лікування.

Ербітукс з обережністю слід призначати пацієнтам з кератитом, виразковим кератитом або тяжкою формою сухості очей в анамнезі. Носіння контактних лінз є додатковим фактором ризику розвитку кератиту та виразкового кератиту. 

 

Колоректальний рак у пацієнтів з мутаціями генів RAS

Ербітукс не слід застосовувати для лікування пацієнтів , що страждають на колоректальний рак, пухлини яких мають мутації або невідомий статус генів RAS. Результати клінічних досліджень свідчать про негативне співвідношення переваг та ризиків застосування препарату за наявності у пухлин мутацій генів RAS. Зокрема, у таких пацієнтів при додаванні цетуксимабу до режиму FOLFOX4 спостерігався негативний вплив на період виживання без прогресування захворювання (PFS) та загальний період виживання (OS).

Досвід застосування Ербітуксу в комбінації з променевою терапією при лікуванні колоректального раку обмежений.

 

Окремі групи пацієнтів

Дотепер у клінічних дослідженнях препарату приймали участь лише пацієнти з адекватними нирковою та печінковою функціями (сироватковий креатинін ≤ в 1,5 рази, трансамінази ≤ в 5 разів і білірубін ≤ в 1,5 рази вище верхньої межі норми).

Застосування Ербітуксу не досліджувалось у пацієнтів з одним або кількома наступними аномальними лабораторними параметрами: гемоглобін

Застосування Ербітуксу у пацієнтів з попередніми гематологічними розладами не вивчалося.

При лікуванні пацієнтів літнього віку не потрібно проводити коригування дози препарату, хоча досвід лікування пацієнтів віком від 75 років і старше обмежений.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Рецептори епідермального фактора росту (EGFR) залучені до процесів розвитку плода. Обмежені спостереження на тваринах свідчать про те, що цетуксимаб, як і інші IgG1 антитіла, перетинає плацентарний бар’єр. Дані, одержані у дослідженнях на тваринах, не виявили жодних доказів тератогенності цетуксимабу. Однак спостерігалось зростання частоти абортів, яке мало дозозалежний характер. Даних щодо застосування препарату у вагітних жінок або у жінок у період лактації недостатньо.

Тому жінкам у період вагітності або жінкам, які не застосовують адекватних засобів контрацепції, наполегливо рекомендується призначати Ербітукс лише у випадку, коли потенційні переваги для матері перевищують потенційний ризик для плода.

Оскільки невідомо, чи виділяється цетуксимаб у грудне молоко, жінкам не рекомендується годувати груддю під час лікування Ербітуксом і протягом 2 місяців після введення останньої дози препарату.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу препарату на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з технікою не проводилось. У разі розвитку побічних реакцій, які негативно впливають на швидкість реакції та здатність пацієнта сконцентруватися, рекомендується відмовитись від керування автомобілем та роботи з технікою до зникнення цих реакцій.

 

Спосіб застосування та дози.

Ербітукс можна застосовувати лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування антинеопластичних лікарських препаратів. Під час інфузії та впродовж щонайменше 1 години після її завершення пацієнти мають перебувати під ретельним медичним наглядом із забезпеченням доступу до реанімаційного обладнання.

Щонайменше за 1 годину перед першою інфузією Ербітуксу пацієнтам слід провести премедикацію антигістамінними препаратами та кортикостероїдами. Рекомендується проводити таку премедикацію перед усіма наступними інфузіями.

За усіма показаннями Ербітукс вводять 1 раз на тиждень. Початкова доза становить 400 мг цетуксимабу на м2 площі поверхні тіла. У подальшому вводять дози по 250 мг цетуксимабу/м2 площі поверхні тіла щотижнево.

 

Колоректальний рак

Для лікування метастатичного колоректального раку Ербітукс застосовують у комбінації з хіміотерапією, а також у вигляді монотерапії. Перед першим застосуванням Ербітуксу необхідно підтвердити дикий статус генів RAS (KRAS та NRAS). Наявність мутацій генів KRAS та NRAS (екзони 2, 3, та 4) слід визначати за допомогою валідованих методів у кваліфікованій лабораторії.

Дозування та рекомендовані модифікації доз супутніх хіміотерапевтичних агентів наведені в інструкціях для застосування відповідних лікарських засобів. Супутні лікарські засоби не можна вводити раніше ніж через 1 годину після завершення інфузії Ербітуксу.

Рекомендується продовжувати лікування Ербітуксом до початку прогресування основного захворювання.

 

Плоскоклітинний рак голови та шиї

Для лікування локально-поширеного плоскоклітинного раку голови та шиї Ербітукс застосовують у комбінації з променевою терапією. Рекомендується розпочинати терапію Ербітуксом за тиждень до початку променевої терапії та продовжувати її до кінця терміну променевої терапії.

Для лікування рецидивуючого та/або метастатичного плоскоклітинного раку голови та шиї Ербітукс застосовують у комбінації з хіміотерапією на основі сполук платини, після чого проводять підтримуючу монотерапію Ербітуксом до початку прогресування основного захворювання. Хіміотерапію не можна розпочинати раніше ніж через 1 годину після завершення інфузії Ербітуксу.

 

Спосіб введення

Ербітукс вводять внутрішньовенно за допомогою гравітаційної крапельниці, інфузійного або шприцевого насоса. Першу інфузію слід вводити повільно зі швидкістю не більше 5 мг/хвилину впродовж  120  хвилин.  Наступні  щотижневі   інфузії   рекомендується  вводити  впродовж  60 хвилин. Швидкість інфузії не повинна перевищувати 10 мг/хвилину.

 

Інструкції щодо приготування та введення інфузій

Для внутрішньовенних інфузій Ербітуксу, які можна вводити за допомогою гравітаційної крапельниці, інфузійного або шприцевого насоса, необхідно використовувати окрему інфузійну лінію, яку в кінці інфузії слід промити 0,9 % стерильним розчином натрію хлориду для ін’єкцій.

 

Препарат Ербітукс сумісний з:

поліетиленовими, етилвінілацетатними або полівінілхлоридними контейнерами; поліетиленовими, поліуретановими, етилвінілацетатними, поліолефіновими термопластичними або полівінілхлоридними інфузійними наборами; поліпропіленовими шприцами для шприцевого насоса.

 

Інфузійний розчин Ербітуксу необхідно готувати в асептичних умовах наступним чином.

Для введення за допомогою інфузійного насоса або гравітаційної крапельниці (після розведення 0,9 % стерильним розчином натрію хлориду)

Візьміть пакет для інфузій відповідного розміру з 0,9 % стерильним розчином натрію хлориду. Розрахуйте необхідний об’єм Ербітуксу. За допомогою відповідного стерильного шприца і придатної голки відберіть необхідний об’єм 0,9 % стерильного розчину натрію хлориду з пакета для інфузій. Візьміть відповідний стерильний шприц та приєднайте до нього придатну голку. Відберіть необхідний об’єм розчину Ербітуксу з флакона та перенесіть його в підготовлений пакет для інфузій. Повторюйте цю процедуру доти, поки не буде перенесений розрахований об’єм препарату. Приєднайте інфузійну лінію та перед початком інфузії заповніть її розведеним розчином Ербітуксу. Для введення використовуйте гравітаційну крапельницю або інфузійний насос. Встановіть і контролюйте швидкість введення, як наведено вище.

 

Для введення за допомогою інфузійного насоса або гравітаційної крапельниці (без попереднього розведення)

Розрахуйте необхідний об’єм Ербітуксу. Візьміть відповідний стерильний шприц (мінімальною ємністю 50 мл) і приєднайте до нього придатну голку. Відберіть необхідний об’єм розчину Ербітуксу з флакона та перенесіть його в стерильний вакуумований контейнер або пакет. Повторюйте цю процедуру доти, поки не буде перенесений розрахований об’єм препарату. Приєднайте інфузійну лінію та перед початком інфузії заповніть її Ербітуксом. Встановіть і контролюйте швидкість введення, як наведено вище.

 

Для введення за допомогою шприцевого насоса

Розрахуйте необхідний об’єм Ербітуксу. Візьміть відповідний стерильний шприц і приєднайте до нього придатну голку. Відберіть необхідний об’єм розчину Ербітуксу з флакона. Зніміть голку і встановіть шприц у шприцевий насос. Приєднайте інфузійну лінію до шприца, встановіть і контролюйте швидкість введення, як наведено вище, і починайте інфузію після заповнення лінії Ербітуксом або 0,9 % стерильним розчином натрію хлориду. У разі необхідності повторюйте цю процедуру, поки не буде введений увесь розрахований об’єм препарату.

 

Якщо розчин приготовлений, як наведено вище, він зберігає фізико-хімічну стабільність впродовж 48 годин при зберіганні при температурі 25 °С.

Ербітукс не містить протимікробних консервантів або бактеріостатичних агентів. З мікробіологічної точки зору препарат слід використовувати негайно після відкриття флакона. Якщо препарат не був використаний відразу і якщо відкриття флакона з препаратом відбувалося не в контрольованих та валідованих асептичних умовах, відповідальність щодо терміну та умов зберігання несе споживач (за звичайних умов термін зберігання при температурі від 2 до 8 °С не повинен перевищувати 24 годин).

 

 

 

 

Діти.

Ефективність Ербітуксу при лікуванні педіатричної групи пацієнтів віком до 18 років не вивчалася. У дослідженні фази І, що проводилось за участю пацієнтів педіатричної групи, не було виявлено нових питань, пов’язаних з безпекою застосування препарату.

 

Передозування.

Досвід введення разових доз цетуксимабу вищих за 400 мг/м2 площі поверхні тіла, або щотижневого застосування доз вищих за 250 мг/м2 площі поверхні тіла на сьогодні обмежений. У клінічних дослідженнях введення доз до 700 мг цетуксимабу/м2 площі поверхні тіла раз на два тижні не впливало на профіль безпеки препарату.

 

Побічні реакції.

Основними побічними реакціями на введення цетуксимабу є шкірні реакції (спостерігаються більше ніж у 80 % пацієнтів), гіпомагніємія (спостерігається більше ніж у 10 % пацієнтів) та інфузійні реакції, які зазвичай проявляються легкими або помірними симптомами більше ніж у 10 % пацієнтів, а у тяжкій формі спостерігаються більше ніж у 1 % пацієнтів.

Для визначення частоти побічних реакцій використовується наступна термінологія: дуже часті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100 до

Знак виноски (*) вказує на те, що нижче наводиться додаткова інформація щодо зазначених побічних реакцій.

 

Розлади метаболізму та харчування

Дуже часті: гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»).

Часті: дегідратація, зокрема спричинена діареєю або мукозитом; гіпокальціємія (див. розділ «Особливості застосування»); анорексія, яка може призводити до зменшення маси тіла.

Розлади з боку нервової системи
Часті: головний біль.

Частота невідома: асептичний менінгіт.

Розлади з боку органа зору
Часті: кон’юнктивіт.

Нечасті: блефарит, кератит.

Судинні розлади

Нечасті: тромбоз глибоких вен.

Дихальні, торакальні та медіастинальні розлади

Нечасті: емболія легеневої артерії, інтерстиціальні захворювання легень.

Шлунково-кишкові розлади
Часті: діарея, нудота, блювання.

Гепатобіліарні розлади

Дуже часті: підвищення рівня печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛФ).

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин

Дуже часті: шкірні реакції*.

Рідкісні: синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз.

Частота невідома: суперінфекція шкіри*.

Загальні розлади та розлади у місці введення

Дуже часті: легкі або помірні інфузійні реакції (див. розділ «Особливості застосування»); мукозит, у деяких випадках у тяжкій формі. Мукозит може призводити до епістаксису.

Часті: тяжкі інфузійні реакції, у деяких випадках ‒ з летальними наслідками (див. розділ «Особливості застосування»), слабкість.

 

Додаткова інформація

Загалом клінічно значущої різниці у побічних реакціях за гендерною ознакою не спостерігалось.

 

Шкірні реакції

Шкірні реакції можуть розвинутися більше ніж у 80 % пацієнтів, і переважно вони представлені вугроподібним висипанням та/або, менш часто, свербежем, сухістю шкіри, десквамацією, гіпертрихозом або ураженням нігтів (наприклад, пароніхією). Майже 15 % шкірних реакцій є тяжкими, включаючи поодинокі випадки некрозу шкіри. Більшість шкірних реакцій розвивається у межах перших 3 тижнів терапії. Зазвичай вони минають без наслідків через деякий час після припинення лікування, якщо коригування дози проводилося відповідно до рекомендацій розділу «Особливості застосування».

Ураження шкіри, спричинені Ербітуксом, можуть спровокувати схильність до розвитку суперінфекцій (наприклад, спричинених S. aureus), що може призвести до наступних ускладнень, наприклад, до розвитку запалення підшкірної жирової клітковини, бешихового запалення, а також до патологій, що потенційно можуть мати летальні наслідки ‒ стафілококового токсичного епідермального некролізу, некротизуючого фасціїту чи сепсису.

 

Комбіноване лікування

При проведенні комбінованої терапії з хіміотерапевтичними агентами слід враховувати інформацію, наведену у відповідних інструкціях для медичного застосування цих препаратів.

При проведенні комбінованої терапії з препаратами платини може зростати частота випадків тяжкої лейкопенії або тяжкої нейтропенії, що може призвести до зростання частоти розвитку інфекційних ускладнень, таких як фебрильна нейтропенія, пневмонія або сепсис, порівняно із самою хіміотерапією із застосуванням сполук платини.

При проведенні комбінованої терапії з фторпіримідинами спостерігалося зростання частоти випадків ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда та застійну серцеву недостатність, а також випадків долонно-підошовного синдрому (долонно-підошовної кератодермії), порівняно з терапією із застосуванням фторпіримідинів.

У комбінації з місцевою променевою терапією голови та шиї додатково спостерігались побічні ефекти, притаманні променевій терапії (такі як мукозит, променевий дерматит, дисфагія або лейкопенія, переважно у формі лімфоцитопенії). У рандомізованому контрольованому клінічному дослідженні, у якому брали участь 424 пацієнти, тяжкі форми гострого променевого дерматиту, мукозит та відстрочені побічні реакції, пов’язані з проведенням променевої терапії, спостерігались трохи частіше при комбінованому застосуванні променевої терапії з Ербітуксом, ніж при проведенні однієї променевої терапії.

 

Термін придатності. 4 роки.

При приготуванні розчину для інфузій відповідно до наведених вище інструкцій в умовах стаціонару розчин зберігає фізико-хімічну стабільність протягом 48 годин при зберіганні при температурі 25 °С.

Ербітукс не містить протимікробних консервантів або бактеріостатичних агентів. З мікробіологічної точки зору, препарат слід використовувати негайно після відкриття флакона. Якщо препарат не був використаний одразу і якщо відкриття флакону з препаратом відбувалось не в контрольованих та валідованих асептичних умовах, відповідальність щодо терміну та умов зберігання несе споживач (за звичайних умов термін зберігання при температурі від 2 до 8 °С не повинен перевищувати 24 годин).

 

Умови зберігання.

Зберігати при температурі від 2 до 8 °С (у холодильнику).

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 20 мл або 100 мл розчину для інфузій у скляному флаконі, закритому гумовою пробкою та запечатаному алюмінієвим обжимним кільцем з пластиковою кришкою; по 1 флакону у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Мерк КГаА / Merck KGaA

 

Місцезнаходження та адреси місця провадження діяльності.

Франкфуртер Штрассе 250, D-64293 Дармштадт, Німеччина / Frankfurter Strasse 250, D-64293 Darmstadt, Germany.