Ластинем отзывы

Отзывы об эффективности и лечении лекарственного препарата Ластинем. Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Ластинем в ближайшей аптеке
Рейтинга
НЕТ
отзывов
0 отзывов
На данный момент пользователи не оставили ни одного отзыва о лекарственном препарате Ластинем. Если вы имел личный опыт использования данного препарата, пожалуйста, поделитесь своим отзывом о нем.

Чтобы написать отзыв о Ластинем или ответить на него, вам необходимо войти на сайт, а сделать вы это можете через социальную сеть:
или
Настоятельно не рекомендуем самостоятельно выносить решение о приеме лекарственного препарата Ластинем на основании вышеизложенных отзывов, это может сделать только врач, исходя из вашей клинической картины. Все отзывы о Ластинем и рекомендации пользователей опубликованы исключительно с ознакомительной целью и не должны послужить для вас как руководство к самолечению.
Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.
САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛАСТІНЕМ

(LASTINEM)

 

Склад:

1 флакон містить:

діючі речовини: іміпенему 500 мг; циластатину натрію еквівалентно циластатину 500 мг;

допоміжна речовина: натрію бікарбонат.

 

Лікарська форма. Порошок для розчину для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета‑лактамні антибіотики. Карбапенеми. Іміпенем та інгібітор ферменту. Код АТС J01D H51.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

– інфекції нижніх дихальних шляхів (тяжка пневмонія, включаючи лікарняну та вентиляторасоційовану пневмонію);

– внутрішньочеревні інфекції;

– інтранатальні та післяпологові інфекції;

– інфекції сечостатевої системи;

– інфекції кісток і суглобів;

– інфекції шкіри і м’яких тканин;

– септицемія;

– ендокардит.

 

Препарат Ластінем можна застосовувати при лікуванні пацієнтів з нейтропенією, що супроводжується гарячкою, ймовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, що асоційована або ймовірно асоційована з будь-якою з вищевказаних інфекцій.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату,  інших препаратів карбапенему, інших бета-лактамних антибіотиків (наприклад до пеніциліну або цефалоспоринів).

Спосіб застосування та дози.

Рекомендації доз для препарату Ластінем стосуються кількості іміпенему та циластатину, яка буде застосовуватися.

Добову дозу препарату Ластінем визначають, беручи до уваги тип та ступінь тяжкості інфекції; дозу розподіляють на декілька рівних введень, враховуючи стан функції нирок і масу тіла.

 

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 70 мл/хв/1,73 м2) і масою тіла не менше 70 кг:

-         500 мг/500 мг через кожні 6 годин  або

-         1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин.

Дозу слід знижувати для пацієнтів із кліренсом креатиніну £ 70 мл/хв/1,73 м2 та/або з масою тіла менше 70 кг. Зменшення дози залежно від маси тіла особливо важливе для пацієнтів зі значно меншою за 70 кг масою тіла та/або помірною/тяжкою формою порушення функції нирок.

Дозу для пацієнтів, маса тіла яких менше 70 кг, визначають за допомогою формули:

Фактична маса тіла (кг) * стандартна доза

                              70 (кг)

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу.

 

Дорослі пацієнти з порушеннями функцій нирок

Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функцій нирок, необхідно:

1.      Визначити загальну добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку звичайно застосовують пацієнтам з нормальною функцією нирок.

2.      Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. таблицю 1) відповідно до  кліренсу креатиніну пацієнта та тривалість проведення інфузії (див. «Спосіб застосування»).

 

Таблиця 1

Дози Ластінему для дорослих хворих з порушеннями функцій нирок і масою тіла 70 кг і більше*

Загальна добова доза для пацієнтів з нормальною функцією нирок (мг/доба)

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2)

41 - 70

21 - 40

6 - 20

 

доза в мг (інтервал в годинах)

2000/2000

500/500 (8)

250/250 (6)

250/250 (12)

3000/3000

500/500 (6)

500/500 (8)

500/500 (12) **

4000/4000

750/750 (8)

500/500 (6)

500/500 (12) **

* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

** При застосуванні дози 500 мг/500 мг пацієнтам із кліренсом креатиніну 6-20 мл/хв/1,73 м2 значно зростає ризик виникнення судом.

 

Ластінем для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2, якщо протягом найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.

 

Гемодіаліз

При лікуванні пацієнтів, у яких кліренс креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2 і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із кліренсом креатиніну 6‑20 мл/хв/1,73 м2 (див. табл. 1).

Як іміпенем, так і циластатин виводяться протягом проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести Ластінем одразу ж після сеансу гемодіалізу і на далі вводити кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у яких основним захворюванням є захворювання центральної нервової системи, потребують уважного спостереження; призначати Ластінем таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. «Особливості застосування»).

На сьогодні недостатньо даних щодо застосування препарату Ластінем пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.

Печінкова недостатність

Коригування дози не потрібне для пацієнтів з порушеннями функцій печінки.

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок. 

 

Діти віком від 1 року

Для дітей віком > 1 року рекомендована доза становить 15/15  або 25/25 мг/кг/доза через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa) та тяжкі інфекції (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям з порушеннями функцій нирок (креатинін сироватки крові > 2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.

 

Спосіб застосування

Кожну дозу, що не перевищує 500 мг/500 мг препарату Ластінем для внутрішньовенного застосування, слід вводити протягом 20-30 хв. Кожну дозу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити протягом 40-60 хв. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.

Приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Ластінем для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.

До складу препарату Ластінем як буфер входить бікарбонат натрію, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчин готують і зберігають згідно з наведеними вказівками.

Стерильний порошок Ластінем слід розводити так, як це зазначено у таблиці 2. флакон з отриманим розчином необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до жовтого не впливає на активність препарату.

Таблиця 2

Приготування розчину Ластінем для внутрішньовенного введення

Доза Ластінему

(іміпенем/циластатин)

Потрібний об’єм розчинника (мл)

Приблизна середня концентрація Ластінему  (мг/мл)

500/500

100

5/5

 

Приготування розчину Ластінем у флаконах об’ємом 20 мл

Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій.

Рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду до флакона. За виняткових обставин, коли 0,9 % розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5 % глюкозу.

Добре струсити флакон та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: СУСПЕНЗІЯ НЕ Є ГОТОВИМ РОЗЧИНОМ ДЛЯ ІНФУЗІЙ.

Повторити процедуру, додавши знов 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Ємність з розчином, що утворився, потрібно струшувати, доки розчин не стане прозорим.

Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно           5 мг/мл іміпенему та циластатину.

Розведені розчини слід негайно застосовувати. Часовий інтервал між початком відновлення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.

 

Побічні реакції.

Місцеві реакції: еритема, гарячка, біль та затвердіння у місці введення препарату.

Інфекції та інвазії: псевдомембранозний коліт, кандидоз, гастроентерит.

Порушення з боку імунної системи: анафілактичні реакції.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання (наприклад, екзантематозні), свербіж, кропив’янка; поліморфна еритема, синдром Стівенса‑Джонсона, хвороба Квінке, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит; гіпергідроз, зміни структури шкіри.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання (як виявляється, нудота та/або блювання, пов’язані із лікарським препаратом, зустрічаються більш часто у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії, що лікувалися препаратом); зміна кольору зубів та/або язика; геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, збільшене слиновиділення.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівня трансаміназ, білірубіну та/або лужної фосфатази сироватки крові; печінкова недостатність, гепатит, блискавичний гепатит.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, агранулоцитоз, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи: спостерігалося підвищення рівнів креатиніну сироватки та азоту сечовини крові; олігурія/анурія, поліурія, гостра ниркова недостатність. Важко оцінити, чи впливає препарат на функцію нирок, оскільки одночасно існують, як правило, інші чинники, що сприяють порушенню функції нирок і розвитку азотемії.

Відзначалася зміна кольору сечі. Це не становить будь-якої загрози, і таку реакцію не слід плутати з гематурією.

Порушення з боку нервової системи: судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість; епілептичні напади, порушення смаку, парестезія, енцефалопатія, фокальний тремор; погіршення тяжкої міастенії, головного болю.

Порушення з боку психіки: психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаності свідомості.

Порушення з боку органів слуху та лабіринту: втрата слуху, запаморочення, шум у вухах.

Кардіальні порушення: ціаноз, тахікардія, сильне серцебиття.

Судинні розлади: тромбофлебіт, артеріальна гіпотензія, припливи.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: генітальний свербіж.

Дослідження: збільшення рівнів трансаміназ у сироватці, збільшення рівнів лужної фосфатази в сироватці; позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівнів білірубіну в сироватці крові, збільшення рівнів креатиніну в сироватці, збільшення рівнів азоту сечовини крові.

Побічні реакції рідко вимагають припинення лікування і, як правило, є помірними і минущими; серйозні побічні реакції виникають рідко. Найчастіше виникають місцеві побічні реакції.

 

 

Передозування.

Симптоми передозування, що можуть виникати, узгоджуються із профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію.

Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні препаратом. Препарат видаляється шляхом гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування – симптоматичне.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Застосування препарату для лікування вагітних жінок належним чином не вивчене, тому призначати його у період вагітності можна тільки у разі, якщо очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плода.

Період годування груддю.

Іміпенем може проникати у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

 

Діти.

У зв’язку з недостатністю клінічних даних не рекомендовано застосовувати препарат дітям віком до 1 року та дітям з порушенням функції нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл).

 

Особливості застосування.

Відомі деякі клінічні та лабораторні дані, які вказують на часткову перехресну алергенність препарату Ластінем та інших b-лактамних антибіотиків, пеніцилінів та цефалоспоринів. Тяжкі реакції (включаючи анафілаксію) спостерігаються при застосуванні більшості b-лактамних антибіотиків. Перед початком терапії препаратом слід ретельно вивчити анамнез хворого на наявність реакції гіперчутливості до b-лактамних антибіотиків. Якщо під час застосування препарату розвинулася алергічна реакція, препарат слід відмінити і вжити відповідних заходів. Серйозні анафілактичні реакції вимагають невідкладної терапії.

Під час лікування іміпенемом та циластатином слід ретельно контролювати функції печінки через ризик печінкової токсичності (збільшення рівня трансаміназ, печінкова недостатність і блискавичний гепатит).

Пацієнтам з існуючими раніше захворюваннями печінки потрібно контролювати функції печінки під час лікування іміпенемом та циластатином. Немає потреби в коригуванні дози.

Під час лікування іміпенемом та циластатином можлива позитивна пряма або непряма проба Кумбса.

Перед будь-яким емпіричним лікуванням слід враховувати антибактеріальний спектр іміпенему та циластатину, особливо при станах, що становлять загрозу для життя пацієнта. Крім того, слід дотримуватися обережності через обмежену чутливість певних патогенів (асоційованих, наприклад, з бактеріальними інфекціями шкіри та м’яких тканин) до іміпенему та циластатину. Застосування іміпенему та циластатину є доцільним для лікування цих типів інфекцій, якщо конкретний патоген був уже задокументований і відомий як чутливий або коли існують дуже серйозні підстави вважати, що найбільш імовірний патоген (-и) є придатним (-и) для такого лікування. Супутнє застосування даного засобу проти стійкого до метициліну Staphylococcus aureus (MRSA) може бути показане, коли підозрюється або доведена участь MRSA-інфекцій при затверджених показаннях. Супутнє застосування аміноглікозиду може бути показане, коли підозрюється або доведена участь інфекцій Pseudomonas aeruginosa при затверджених показаннях

Розвиток псевдомембранозного коліту був зареєстрований як ускладнення при застосуванні майже всіх антибіотиків; форми його можуть бути від легких до таких, що загрожують життю хворого. Через це антибіотики необхідно з обережністю призначати хворим, в анамнезі яких виявляються шлунково-кишкові захворювання, особливо коліти. Важливо пам’ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту, коли у хворого під час лікування антибіотиками розвивається діарея. Слід розглядати можливість припинення терапії іміпенемом та циластатином і застосування специфічного лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські препарати, які інгібують перистальтику.

Препарат Ластінем не рекомендований для лікування менінгіту.

Як і при терапії іншими антибіотиками групи β-лактамів, при застосуванні препарату Ластінем описані такі побічні ефекти з боку ЦНС, як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо тоді, коли були перевищені рекомендовані дози залежно від функції нирок та маси тіла. Звичайно подібні розлади відмічалися у пацієнтів з ураженням ЦНС (травмами головного мозку або нападами судом в анамнезі) та/або у пацієнтів з порушеною функцією нирок, у  яких можлива кумуляція препарату в організмі. У зв’язку з цим, особливо для подібних хворих, вкрай необхідно суворо дотримуватися рекомендованих доз та лікувального режиму. Терапію протисудомними препаратами потрібно продовжити хворим із судомами в анамнезі.

Особливо уважно слід ставитися до неврологічних симптомів або судом у дітей з відомими факторами ризику судом або у тих, хто отримує супутнє лікування лікарськими препаратами для зниження інтенсивності судом.

Якщо в процесі лікування препаратом виникають фокальний тремор, міоклонія або судомні напади, пацієнти повинні пройти неврологічне обстеження з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо симптоми порушень з боку ЦНС зберігаються, то дозу препарату Ластінем потрібно зменшити або зовсім відмінити препарат.

Ластінем не показаний для лікування пацієнтів із кліренсом креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2, за винятком тих випадків, коли через 48 годин буде проведено гемодіаліз. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, Ластінем рекомендується тільки тоді, коли позитивні результати лікування перевищують потенційний ризик розвитку судом.

Препарат Ластінем 500 мг/500 мг містить 37,6 мг натрію (1,6 мг-екв.), що слід  враховувати при застосовуванні його пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій (безсольовій) дієті.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи ризик виникнення таких побічних реакцій, як міоклонія, галюцинації, сплутаність свідомості і судоми, слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами при застосуванні препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У хворих, які застосовували ганцикловір разом з препаратом, відзначалися генералізовані судоми. Сумісне застосування цих препаратів можливе тільки у випадку, коли очікувана користь від застосування препарату переважає можливий ризик.

Повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а  у деяких випадках повідомлялося про раптові судоми. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату.

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагуляційні ефекти. Ризик може змінюватися залежно від типу інфекції, віку та загального статусу пацієнта. Рекомендується проводити частий моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (INR) під час та після супутнього застосування антибіотиків з пероральним засобом проти зсідання крові.

Супутнє застосування препарату Ластінем та пробенециду призводило до мінімального збільшення концентрації іміпенему у плазмі та періоду напіввиведення іміпенему з плазми. Виведення з сечею активного (незасвоєного) іміпенему зменшувалося приблизно до 60 % дози, коли препарат Ластінем застосовувався з пробенецидом. Супутнє застосування препарату Ластінем та пробенециду подвоювало рівень циластатину у плазмі та період напіввиведення циластатину, але не мало ніякого ефекту на виведення циластатину з сечею.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Препарат показаний для лікування змішаних інфекцій, спричинених чутливими до нього штамами аеробних та анаеробних бактерій. Більшість із цих змішаних інфекцій пов’язані із зараженням фекальною флорою або флорою, що походить з піхви, зі шкіри або з ротової порожнини. Bacteroides fragilis – анаеробний патоген, що найчастіше зустрічається при таких змішаних інфекціях і є зазвичай стійким до аміноглікозидів, цефалоспоринів та пеніцилінів. Проте Bacteroides fragilis є, як правило, чутливим до препарату.

Препарат виявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі й до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтриаксону. Велика кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню препаратом.

Препарат не показаний для лікування менінгіту. 

Препарат складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу b‑лактамних антибіотиків – тієнаміцинів, і циластатину натрію, особливого інгібітору ферменту, що блокує метаболізм іміпенему у нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему у сечовивідних шляхах. Вагове співвідношення іміпенему та циластатину натрію у препараті становить 1:1.

Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується ширшим спектром потужної бактерицидної дії, ніж той, що забезпечується будь-яким із  вивчених антибіотиків.

Препарат є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних, аеробних і анаеробних патогенних мікроорганізмів.

Препарат разом з новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії відностно грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалась лише у b-лактамних антибіотиків вузького спектра. Спектр активності препарату охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis, різноманітну за складом і проблемну у клінічному плані групу збудників, стійких, як правило, до інших антибіотиків.

Препарат стійкий до руйнування b-лактамазами бактерій, за рахунок чого він ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як Pseudomonas aeruginosa, види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості b-лактамних антибіотиків.

Антибактеріальний спектр препарату ширший, ніж будь-якого іншого з уже відомих антибіотиків, і охоплює всі клінічно важливі патогенні мікроорганізми. До мікроорганізмів, щодо яких препарат зазвичай ефективний in vitro, належать:

Грамнегативні аеробні бактерії

Види Achromobacter

Види Acinetobacter (раніше Mima-Herellea)

Aeromonas hydrophila

Види Alcaligenes

Bordetella bronchicanis

Bordetella bronchiseptica

Bordetella pertussis

Brucella melitensis

Burkholderia pseudomallei (раніше Pseudomonas pseudomallei)

Burkholderia stutzeri (раніше Pseudomonas stutzeri)

Види Campylobacter

Види Capnocytophaga

Види Citrobacter

Citrobacter koseri (раніше Citrobacter diversus)

Citrobacter freundii

Eikenella corrodens

Види Enterobacter

Enterobacter aerogenes

Enterobacter agglomerans

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Gardnerella vaginalis

Haemophilus ducreyi

Haemophilus influenzae (включаючи b-лактамазопродукуючі штами)

Haemophilus parainfluenzae

Hafnia alvei

Види Klebsiella

Klebsiella oxytoca

Klebsiella ozaenae

Klebsiella pneumoniae

Види Moraxella

Morganella morganii (раніше Proteus morganii)

Neisseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Neisseria meningitidis

Види Pasteurella

Pasteurella multocida

Plesiomonas shigelloides

Види Proteus

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

Види Providencia

Providencia alcalifaciens

Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri)

Providencia stuartii

Види Pseudomonas*

Pseudomonas fluorescens

Pseudomonas putida

Pseudomonas aeruginosa

Види Salmonella

Salmonella typhi

Види Serratia

Serratia proteamaculans (раніше Serratia liquefaciens)

Serratia marcescens

Види Shigella

Види Yersinia (раніше Pasteurella)

Yersinia enterocolitica

Yersinia pseudotuberculosis

*Stenotrophomonas maltophilia (раніше Xanthomas maltophilia, раніше Pseudomonas maltophilia) та штами Burkholderia cepacia (раніше Pseudomonas cepacia) в цілому нечутливі щодо препарату.

Грампозитивні аеробні бактерії

Види Bacillus

Enterococcus faecalis

Erysipelothrix rhusiopathiae

Listeria monocytogenes

Види Nocardia

Види Pediococcus

Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Staphylococcus epidermidis (включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Staphylococcus saprophyticus

Streptococcus agalactiae

Streptococcus групи С

Streptococcus групи G

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes

Viridans Streptococci (включаючи α - та γ-гемолітичні штами)

Enterococcus faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи нечутливі до препарату.

Грамнегативні анаеробні бактерії

Види Bacteroides

Bacteroides distasonis

Bacteroides fragilis

Bacteroides ovalus

Bacteroides thelaiotaomicron

Bacteroides uniformis

Bacteroides vulgatus

Bilophila wadsworthia

Види Fusobacterium

Fusobacterium necrophorum

Fusobacterium nucleatum

Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolyticus)

Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius)

Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens)

Prevotella intermedia (раніше Bacteroides intermedius)

Prevotella melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus)

Veilonella spp.

Грампозитивні анаеробні бактерії

Види Actinomyces

Види Bifidobacterium

Види Clostridium

Clostridium perfringens

Види Eubacterium

Види Lactoballus

Види Mobiluncus

Microaerophilic streptococcus

Види Peptococcus

Види Peptostreptococcus

Види Propionibacterium (включаючи P. acnes)

Інші

Mycobacterium fortuitum Mycobacterium smegmatis

Випробування in vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами відносно деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокінетика.

У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія препарату у дозі 500 мг протягом 20 хв призводила до пікових рівнів у плазмі крові іміпенему від 21 до 58 мкг/мл. Період напіввиведення іміпенему з плазми крові становив 1 годину. Приблизно 70 % застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді у сечі протягом 10 годин, і подальшого виведення препарату з сечею не спостерігалося. При застосуванні препарату за схемою кожні 6 годин не спостерігалося накопичення іміпенему у плазмі крові або сечі у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Сумісне застосування препарату і пробенециду призводило до мінімального підвищення рівнів у плазмі крові і напіввиведення іміпенему з плазми крові. При застосуванні окремо іміпенем метаболізується у нирках дегідропептидазою-І. Індивідуальне відновлення у сечі було в діапазоні від 5 до 40 %, у середньому у кількох дослідженнях – 15-20 %. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки крові людини становить приблизно 20 %.

Циластатин – специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому супутнє застосування іміпенему і циластатину дозволяє досягнути терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі крові. Пікові рівні у плазмі крові циластатину після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату у дозі 500 мг знаходилися у діапазоні від 21 до 55 мкг/мл. Період напіввиведення циластатину з плазми крові становить приблизно 1 годину. Приблизно 70-80 % дози циластатину протягом 10 годин після застосування препарату виводиться у незміненому вигляді з сечею. Після цього циластатин не виявлявся у сечі. Приблизно 10 % виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівнянну з такою материнського препарату. Сумісне застосування препарату і пробенециду призводило до збільшення вдвічі рівня у плазмі крові і періоду напіввиведення циластатину, але не мало впливу на відновлення з сечею циластатину. Зв’язування циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40 %.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до коричнюватого кольору.

 

Несумісність.

Препарат хімічно не сумісний з лактатами (солями молочної кислоти) і його не можна розводити розчинниками, до складу яких вони входять. Препарат не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками.

           

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після розведення розчин для внутрішньовенного введення можна зберігати протягом 4 годин при кімнатній температурі (не вище 25 °C) або протягом 24 годин у холодильнику (при температурі 4 °C).

 

Упаковка.

По 1 флакону з порошком у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.  

 

Виробник.

Венус Ремедіс Лімітед / Venus Remedies Limited.

 

Місцезнаходження.

Unit II: Хілл Топ Індустріал Естейт, Вілладж Батолі Калан, Неар Джармаджрі Експорт Промоушн Парк, Бадді (Х.П.) Індія, 0000-000, Індія / Unit II: Hill Top Industrial Estate,Village Bhatoli Kalan, Near Jharmajri Export Promotion Park, Baddi (H.P.) India, 0000-000, India.