ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ОНДЕМ
(ONDEM)
Склад:
діюча речовина: ondansetron;
1 мл розчину містить ондансетрону гідрохлориду еквівалентно ондансетрону 2 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Протиблювотні засоби та препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5НТ3-рецепторів серотоніну. Код АТС А04А А01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; післяопераційних нудоти та блювання.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату та до інших селективних антогоністів 5НТ3-рецепторів, серотоніну. Виражена недостатність функції печінки, хірургічні операції на черевній порожнині. Вагітність або період годування груддю. Дитячий вік: при хіміо- і променевій терапії – до 6 місяців, при анестезії – до 1 місяця.
Спосіб застосування та дози.
Препарат вводять внутрішньом’язово чи внутрішньовенно шляхом одноразової повільної ін’єкції або шляхом інфузії.
Для приготування розчину ондансетрону для інфузії можна застосовувати 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози, розчин Рінгера. Розчин ондансетрону для інфузійного введення готують безпосередньо перед введенням; однак у разі необхідності його можна зберігати до повного використання не більше 24 годин при температурі 2 - 8 °С. Під час проведення інфузії не потребує захисту від світла при природному освітленні.
Еметогенна хіміотерапія та променева терапія
Дорослим призначають розчин у дозі 8 мг внутрішньовенно повільно, безпосередньо перед проведенням хіміотерапії.
Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування препарату протягом 5 днів.
Високоеметогенна хіміотерапія
– одноразова доза 8 ‑ 32 мг внутрішньовенно, повільно, безпосередньо перед проведенням хіміотерапії; при введенні препарату у дозі понад 8 мг Ондем необхідно розчинити у 50 -100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого сумісного розчину для внутрішньовенного введення та проводити інфузію не менше 15 хв;
– доза 8 мг внутрішньовенно, повільно, безпосередньо перед проведенням курсу хіміотерапії, потім ще двічі внутрішньовенно повільно, у дозі 8 мг з інтервалом 2 ‑ 4 години або внутрішньовенно краплинно у дозі 1 мг/годину протягом 24 годин.
Вибір режиму дозування встановлюють індивідуально, залежно від ступеня вираженості еметогенного ефекту.
Ефективність препарату при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим введенням дексаметазону натрію фосфату у дозі 20 мг перед хіміотерапією. Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування препарату протягом 5 днів.
Діти та підлітки ( віком від 6 місяців до 17 років).
Дітям з площею поверхні тіла менше ніж 0,6 м², призначається внутрішньовенна ін’єкція у початковій дозі 5 мг/м², безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим переходом на пероральні форми ондансетрону. Пероральне застосування може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.
Дітям з площею поверхні тіла від 0,6 до 1,2 м² Ондем у дозі 5 мг/м2 поверхні тіла можна призначати у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим застосуванням таблеток Ондему у дозі 4 мг через 12 годин. Пероральне застосування може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.
Дітям з площею поверхні тіла понад за 1,2 м² можна призначати внутрішньовенну ін’єкцію у початковій дозі 8 мг безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим застосуванням таблеток Ондем у пероральній дозі 8 мг через 12 годин. Пероральне застосування 8 мг 2 рази на добу може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.
Альтернативно дітям віком від 6 місяців і старше Ондем у дозі 0,15 мг/кг (не вище 8 мг) можна призначати у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції безпосередньо перед хіміотерапією. Цю дозу можна повторювати кожні 4 години, всього до 3 разів. Пероральне застосування 4 мг 2 рази на добу може тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування. Не можна перевищувати дози, рекомендовані для дорослих.
Післяопераційна нудота і блювання
Дорослі. Для профілактики післяопераційної нудоти та блювання можливе призначення 4 мг у вигляді повільного внутрішньовенного введення або внутрішньом’язової ін’єкції під час індукції анестезії. Для лікування післяопераційної нудоти і блювання рекомендується одноразове введення 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно.
Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 17 років). Для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання призначають препарат у дозі 0,1 мг/кг (максимально 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час або після введення в наркоз, або після операції.
Для всіх видів терапії
Пацієнти літнього віку
Ондансетрон добре переноситься пацієнтами віком старше 65 років і не потребує зміни дози, частоти та шляху введення препарату.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю
При помірних і тяжких порушеннях функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові − зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг.
Побічні реакції.
За частотою виникнення побічні реакції класифікуються: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,
З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості негайного типу, часом тяжкі, можливі реакції анафілаксії, кропив’янка, бронхоспазм.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто: судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як окулогірний криз, дистонічні реакції і дискінезія без стійких клінічних наслідків); рідко – запаморочення, головним чином під час швидкого внутрішньовенного введення препарату, пригнічення центральної нервової системи, парестезії.
З боку органа зору: рідко – скороминущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення; дуже рідко – минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпота минає протягом 20 хв.
З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття тепла або припливу крові; нечасто – аритмії, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, тахікардія.
З боку дихальної системи: нечасто – гикавка, кашель.
З боку травного тракту: часто – запор, діарея, сухість у роті.
Гепатобіліарні розлади: нечасто – безсимптомне підвищення показників функції печінки, недостатність функції печінки.
Загальні порушення: слабкість, непритомність.
Ці випадки спостерігаються головним чином у пацієнтів, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатин.
Передозування.
Симптоми: порушення зору, запор, артеріальна гіпотензія, вазовагусні порушення із транзиторною AV-блокадою.
Лікування: відміна препарату, симптоматична та підтримуюча терапія. Застосування протиблювотних заходів не рекомендується через протиблювотну дію самого препарату. Специфічного антидоту немає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності і годування груддю.
Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю.
Діти.
Див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Особливості застосування.
При призначенні препарату пацієнтам з помірними із вираженими порушеннями функції печінки не рекомендується перевищувати дозу 8 мг на добу. При дуже вираженій блювотній реакції у результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїдів (наприклад, 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії.
Дуже рідко зустрічаються тимчасові зміни ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT. Тому слід проявляти обережність при застосуванні препарату пацієнтам із порушеннями серцевого ритму або провідності, які отримують антиаритмічні засоби або β-адренергічні блокатори та пацієнтам зі значними електролітними порушеннями.
Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібне під час застосування препарату ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику.
У дітей, які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потрібно ретельно контролювати функцію печінки.
Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатися протягом 24 годин при температурі 2 - 8 °С при природному освітленні. Під час проведення інфузії захист від світла не потрібний, оскільки розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному освітленні.
За необхідності тривалого зберігання препарату розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах.
Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
До з’ясування індивідуальної реакції на ондансетрон необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16 - 160 мкг/мл (наприклад, 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити через Y-подібний катетер сумісно з такими препаратами:
– цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) протягом 1 - 8 годин;
– 5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/500 мл) зі швидкістю не менше 20 мл/год (500 мл/24 годин). При концентрації 5-фторурацилу понад 0,8 мг/мл може відбуватися осадження ондансетрону. Розчин 5-фторурацилу для інфузії може містити не більше 0,045 % магнію хлориду поряд з іншими сумісними компонентами;
– карбоплатин у концентрації до 0,18 - 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл або 990 мг/100 мл) вводять протягом 10 - 60 хв;
– етопозид у концентрації до 0,14 - 0,25 мг/мл (наприклад, 70 мг/500 мл або 250 мг/1000 мл) вводять протягом 30 - 60 хв;
– цефтазидим у дозі 250 мг - 2 г із додаванням дистильованої води для ін’єкцій вводять відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (наприклад, 250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл) протягом 5 хв;
– циклофосфамід у дозі 100 мг - 1 г із додаванням дистильованої води для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника вводять у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (100 мг/5 мл) протягом 5 хв;
– доксорубіцин у дозі 10 - 100 мг із додаванням дистильованої води для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції (10 мг/5 мл) вводять протягом 5 хв;
– при застосуванні з дексаметазоном можливе введення 20 мг дексаметазону повільно протягом 2 - 5 хв у вигляді внутрішньовенної ін’єкції через Y-подібний катетер, через який приблизно протягом 15 хвилин проходить 8 - 32 мг ондансетрону, розведеного у 50 - 100 мл основного інфузійного розчину.
Препарат не слід змішувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.
Ондансетрон метаболізується ферментною системою цитохрому Р450 печінки, тому індуктори або інгібітори цієї системи можуть змінювати його кліренс і період напіввиведення препарату.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні:
– з індукторами ферментів CYP2D6 і CYP3А (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, толбутамід);
– з інгібіторами ферментів CYP2D6 і CYP3А (алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти (інгібітори МАО), хлорамфенікол, циметидин, естрогенвмісні пероральні контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид, кетоконазол, ловастатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).
Ондансетрон не взаємодіє з етанолом, темазепамом, фуросемідом та пропофолом. Кармустин, етопозид, цисплатин не впливають на фармакокінетику ондансетрону.
Ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.
Застосування ондансетрону разом з препаратами, які подовжують інтервал QT, може призвести до додаткового подовження інтервалу QT. Супутнє застосування ондансетрону з кардіотоксичними препаратами (наприклад, антрацикліни) може збільшити ризик розвитку аритмій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Ондансетрон – протиблювотний засіб із групи антагоністів серотоніну. Селективно блокує 5НТ3-рецептори центральної і периферичної нервової системи, у тому числі в нейронних центрах, що регулюють здійснення блювотних рефлексів. Препарат має анксіолітичну активність.
Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні препарат швидко поширюється з кровотоком по всіх органах і тканинах організму. Зв’язування з білками плазми високе (70 - 76 %). Біотрансформується в печінці, головним чином шляхом гідроксилювання. Середній період напіввиведення у дорослих пацієнтів становить приблизно 3 години. При порушенні функції печінки відмічається збільшення періоду напіввиведення до 15 - 20 годин. В організмі активно метаболізується, метаболіти виводяться з калом і сечею.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.
Несумісність.
Препарат не можна змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.
Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін’єкцій
Препарат можна змішувати з наступними розчинниками для внутрішньовенного введення: розчин натрію хлориду 0,9 %, розчин глюкози 5 %, розчин Рінгера, манітол 10 %, калію хлорид 0,3 % з натрію хлоридом 0,9 %, калію хлорид 0,3 % з глюкозою 5 %.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 2 мл або 4 мл препарату в ампулі, по 5 ампул в картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Алкем Лабораторіз Лтд.
Місцезнаходження.
Сервей №167/2, МГУ Нагар, Дабхел, Даман – 396 210, Індія.