Силденафил цены в аптеках

Силденафил Лечение нарушений эрекции, характеризующихся неспособностью к достижению или сохранению эрекции полового члена, достаточной для удовлетворительного полового акта. Силденафил эффективен только при наличии сексуальной стимуляции.

Цены на Силденафил в аптеках:
найдено 88 предложений и 36 аптек.
Все цены и наличие Силденафил актуальны на сегодняшний день. Купить перепарат вы сможете в любой из нижеперечисленных аптек.
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Силденафил в ближайшей аптеке
Средняя цена
147
57.78 – 221.55 грн
Условия пользования

Цены на аналоги Силденафил

Новагра - аналог Силденафил Новагра
1307 предложений
от 2 до 320 грн
есть в наличии
Потенциале - аналог Силденафил Потенциале
902 предложения
от 7 до 272 грн
есть в наличии
Эргос - аналог Силденафил Эргос
408 предложений
от 11 до 275 грн
есть в наличии
Тегрум - аналог Силденафил Тегрум
64 предложения
от 17 до 138 грн
есть в наличии
Могинин - аналог Силденафил Могинин
153 предложения
от 28 до 196 грн
есть в наличии
Эросил - аналог Силденафил Эросил
54 предложения
от 32 до 205 грн
есть в наличии
Камагра - аналог Силденафил Камагра
17 предложений
от 39 до 608 грн
есть в наличии
Интагра ІС - аналог Силденафил Интагра ІС
10 предложений
от 39 до 149 грн
есть в наличии
Эротон - аналог Силденафил Эротон
1731 предложение
от 40 до 459 грн
есть в наличии
Инфорс - аналог Силденафил Инфорс
235 предложений
от 41 до 447 грн
есть в наличии
Максигра - аналог Силденафил Максигра
857 предложений
от 50 до 249 грн
есть в наличии
Форсаж - аналог Силденафил Форсаж
70 предложений
от 53 до 432 грн
есть в наличии
Визарсин - аналог Силденафил Визарсин
114 предложений
от 54 до 286 грн
есть в наличии
Виасил - аналог Силденафил Виасил
64 предложения
от 56 до 175 грн
есть в наличии
Визарсин Q-Tab - аналог Силденафил Визарсин Q-Tab
34 предложения
от 60 до 293 грн
есть в наличии
Супервига - аналог Силденафил Супервига
110 предложений
от 64 до 349 грн
есть в наличии
Конегра - аналог Силденафил Конегра
492 предложения
от 68 до 629 грн
есть в наличии
Сигра - аналог Силденафил Сигра
3 предложения
от 68 до 214 грн
есть в наличии
Филап - аналог Силденафил Филап
19 предложений
от 96 до 116 грн
есть в наличии
Ревацио - аналог Силденафил Ревацио
5 предложений
от 100 до 19693 грн
есть в наличии
Йохимбина гидрохлорид - аналог Силденафил Йохимбина гидрохлорид
123 предложения
от 53 до 129 грн
есть в наличии
Импаза - аналог Силденафил Импаза
296 предложений
от 117 до 293 грн
есть в наличии
Зидена - аналог Силденафил Зидена
243 предложения
от 133 до 1436 грн
есть в наличии
Левитра - аналог Силденафил Левитра
270 предложений
от 209 до 1453 грн
есть в наличии
Сиалис - аналог Силденафил Сиалис
1049 предложений
от 412 до 6558 грн
есть в наличии
Левитра ОДТ - аналог Силденафил Левитра ОДТ
66 предложений
от 570 до 1036 грн
есть в наличии
Каверджект - аналог Силденафил Каверджект
11 предложений
от 835 до 6250 грн
есть в наличии
Все аналоги

Силденафил инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

СИЛДЕНАФІЛ

(SILDENAFIL)

 

Склад:

діюча речовина: sildenafil;

1 таблетка містить 70,24 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 50 мг силденафілу;

1 таблетка містить 140,48 мг силденафілу цитрату, що еквівалентно 100 мг силденафілу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон К 29-32, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, індигокармін (Е 132).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції. Силденафіл. Код АТС G04B E03.

 

Клінічні характеристики.

Показання. Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату потрібне сексуальне збудження.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до силденафілу або будь-якої допоміжної речовини.

Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/цГМФ силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів при їх одноразовому або тривалому застосуванні, тому його постійне або періодичне застосування з донаторами оксиду азоту, органічними нітратами або органічними нітритами у будь-якій формі протипоказане.

Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність не рекомендована (наприклад пацієнтам з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).

Прийом Силденафілу протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, сталося це через попередній прийом інгібітору ФDE5 чи ні.

Безпека силденафілу не вивчалася у нижчезазначених підгрупах пацієнтів, тому цим пацієнтам застосування препарату протипоказане: пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки, артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск

 

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту cилденафілу необхідне статеве збудження.

Дорослі. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають, за необхідності, приблизно за 1 годину до передбачуваного статевого акту. Залежно від ефективності і переносимості дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Активність препарату може виявлятися через більший термін при прийомі з їжею порівняно з прийомом натще.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) режим дозування не змінюють. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну
25 мг.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю, наприклад при цирозі, кліренс силденафілу знижений, наприклад, при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби (наприклад кетоконазол, еритроміцин, циметидин, ритонавір). Детальна інформація наведена в розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії». Рекомендована початкова доза препарату пацієнтам, які застосовують інгібітори CYP3A4, за винятком ритонавіру (застосування якого разом із силденафілом не рекомендується), становить 25 мг.

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, потрібно стабілізувати до початку застосування силденафілу. Рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг.

Діти. Силденафіл не показаний для застосування особам віком до 18 років.

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.

 

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями були головний біль, припливи, диспепсія, аномальний зір, закладеність носа, запаморочення.

Побічні реакції класифіковані за частотою виникнення: дуже часто (понад 10 %), часто (1-10 %), нечасто (0,1-1 %), рідко (0,01-0,1 %). Частота виникнення клінічно значимих побічних реакцій, повідомлення про які надійшли в післяреєстраційний період, зазначена як невідома.

З боку імунної системи: рідко реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто – сонливість, гіпоестезія (зниження чутливості); рідко – гостре порушення мозкового кровообігу, непритомність; частота невідома – транзиторна ішемічна атака, судоми, повторні судоми.

З боку органів зору: часто – аномальний зір (затуманення зору, підвищена чутливість до світла), хроматопсія (помірного ступеня, транзиторна, головним чином – кольоровий зір); нечасто – захворювання кон’юнктиви, порушення лакримації, інші захворювання очей; частота невідома – передня неартеріальна ішемічна нейропатія зорового нерва (NAION), оклюзія судин сітківки, випадання поля зору.

З боку органів слуху: нечасто – вертиго, дзвін у вухах; рідко – глухота (повідомлялося про декілька випадків раптового порушення слуху або раптової втрати слуху у разі застосування ФДЕ5, у тому числі силденафілів).

З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація (припливи), нечасто – пальпітація (відчуття серцебиття), тахікардія; рідко – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь; частота невідома – вентрикулярна аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть.

З боку дихальної системи: часто – риніт (закладеність носа); нечасто – носова кровотеча.

З боку травної системи: часто – диспепсія; нечасто – блювання, нудота, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання на шкірі; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку кістково-м’язової системи: нечасто – міалгія.

З боку репродуктивної системи: частота невідома – пріапізм, пролонгована ерекція.

Загальні розлади: нечасто – біль у грудях, слабкість.

Дослідження: нечасто – підвищення частоти серцевих скорочень.

 

Передозування. У ході досліджень за участю здорових добровольців при разовому прийомі препарату у дозі до 800 мг небажані ефекти були подібними до тих, які спостерігалися при прийомі більш низьких доз силденафілу, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися. Дози 200 мг не мали більшої ефективності, проте частота виникнення побічних реакцій (головний біль, припливи, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, зміна зору) була вищою.

У разі передозування потрібно, за необхідності, застосовувати симптоматичну терапію. Слід зазначити, що діаліз не може прискорити виведення препарату, оскільки силденафілу властивий високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відсутня його елімінація із сечею.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю. Силденафіл не призначений для застосування жінкам.

 

Діти. Силденафіл не показаний для застосування особам віком до 18 років.

 

Особливості застосування. До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта і провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин.

Для ефективності дії Силденафілу необхідна сексуальна стимуляція.

Із сексуальною активністю пов’язаний певний ступінь ризику через можливість серцевого нападу. Отже, перш ніж розпочати курс будь-якого лікування порушень ерекції, лікар повинен перевірити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл проявляє системну вазодилатуючу дію, що призводила до незначного та минущого зниження артеріального тиску.

Препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність не рекомендована. До призначення силденафілу лікар повинен ретельно зважувати ризик небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з певними супутніми захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена чутливість до вазодилататорів спостерігається у хворих із лівошлуночковою обструкцією (аортальний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія), а також із множинними проявами системної атрофії, що зустрічається в поодиноких випадках і проявляється тяжким порушенням автономного контролю артеріального тиску.

Силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомлялося про серйозні серцево-судинні ускладнення, які за часом збігаються з прийомом силденафілу. До них належать інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, вентрикулярна аритмія, цереброваскулярна геморагія, транзиторна ішемічна атака, артеріальна гіпертензія та артеріальна гіпотензія. Більшість, але не всі з цих пацієнтів мали попередні серцево-судинні фактори ризику. Переважна кількість таких випадків спостерігалася протягом або відразу після сексуального навантаження, незначна частина – через короткий період після прийому силденафілу без сексуальної активності. Таким чином, неможливо встановити пряму залежність таких випадків із застосуванням силденафілу, сексуальним навантаженням, супутніми серцево-судинними захворюваннями, комбінацією цих факторів або іншими факторами.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляції, кавернозні фібрози або хвороба Пейроні) або пацієнтам, які мають захворювання, що можуть призвести до розвитку пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Безпека і ефективність комбінації силденафілу з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчались. Тому призначення таких комбінацій не рекомендується.

При застосуванні інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, повідомлялося про неартеріальну передню ішемічну невропатію зорового нерва (NAION), що є причиною зменшення або втрати зору. Пацієнтів потрібно попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря та припинити застосування препарату у разі раптового погіршення зору.

Одночасне застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Силденафіл рекомендується призначати з обережністю пацієнтам, які одночасно застосовують альфа-адреноблокатори, оскільки в деяких випадках це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Дана побічна реакція в більшості випадків спостерігалася протягом 4 годин після прийому препарату. Для того щоб мінімізувати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, слід досягти стабілізації показників артеріального тиску за допомогою альфа-блокаторів до застосування силденафілу. Слід починати застосування силденафілу з низьких доз (25 мг). Крім того, лікарі повинні надати пацієнтам рекомендації щодо необхідних заходів у разі виникнення симптомів ортостатичної гіпотензії.

Дослідження тромбоцитів людини in vitro свідчать, що силденафіл посилює антиагрегаційний ефект натрію нітропрусиду (донатора NO). Немає жодної інформації з безпеки призначення силденафілу пацієнтам зі схильністю до кровотечі або з гострою виразкою шлунка, тому цій групі пацієнтів силденафіл слід призначати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Препарат містить лактози моногідрат. Тому його не слід застосовувати особам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, Lapp-лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція.

Препарат не призначений для застосування жінкам.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не проводили.

Оскільки під час застосування силденафілу можливі запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні переконатися у відсутності у них таких реакцій, перш ніж керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших препаратів на силденафіл.

Дослідження in vitro. Метаболізм силденафілу відбувається головним чином під дією цитохромому Р450 (CYP), а саме його ізоформами 3А4 (основний шлях) та 2С9 (другорядний шлях). Отже, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищити його виведення.

Дослідження in vivo. Фармакологічний аналіз даних клінічних випробувань свідчить про зменшення кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні його з інгібіторами CYP 3А4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Незважаючи на те, що під час одночасного застосування силденафілу та інгібіторів CYP 3А4 збільшення кількості побічних явищ у таких пацієнтів не спостерігалось, слід розглянути доцільність застосування початкової дози 25 мг.

Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3А4, при супутньому прийомі силденафілу у дозі 50 мг у здорових добровольців спричиняв збільшення його концентрації у плазмі на 56 %.

Сумісне застосування силденафілу 100 мг (одноразово) з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP 3А4 (500 мг двічі на добу протягом 5 днів), призводило до зростання системної дії силденафілу AUC (площа під кривою) на 182 %. У здорових добровольців не доведено впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на AUC, Cmax, Tmax, швидкість виведення та період напіввиведення силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, який є високоспецифічним інгібітором Р450, на стадії рівноважних концентрацій (500 мг двічі на добу) з силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300 % збільшення (в 4 рази) максимальної концентрації (Cmax) силденафілу і 1000 % збільшення (в 11 разів) AUC силденафілу у плазмі крові. Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі була приблизно 200 нг/мл, тоді як при застосуванні тільки силденафілу ці концентрації становили 5 нг/мл. Це пов’язано з ритонавірзумовленими ефектами на ізоферменти Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. З огляду на вказані дані з фармакокінетики, одночасне застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується, в жодному випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг упродовж         48 годин.

Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру (1200 мг тричі на добу), який також є інгібітором CYP 3А4, із силденафілом (100 мг – одноразова доза) призводив до збільшення Сmax останнього на 140 %, AUC – на 210 %. Силденафіл не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Сильні інгібітори CYP 3А4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть виявляти більш виражені ефекти.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором метаболізму в стінці кишечнику, що відбувається під дією CYP 3А4 і може спричинити помірні зростання концентрації силденафілу в плазмі крові.

Одноразовий прийом aнтациду (магнію гідроксиду і алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча окремі дослідження взаємодії силденафілу з усіма лікарськими засобами не проводились, аналіз сукупних даних щодо фармакокінетики показав відсутність впливу на фармакокінетичні параметри силденафілу у разі одночасного застосування з такими групами лікарських засобів, як інгібітори CYP2C9 (зокрема толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібітори CYP2D6 (зокрема селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазид та тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензин-конвертуючого ферменту, блокатори кальцієвих каналів, антагоністи бета-адренорецепторів та засоби, що сприяють CYP450-опосередкованому метаболізму (зокрема рифампіцин, барбітурати).

Нікорандил є гібридом активатора калієвих каналів та нітрату. Через наявність нітратного компонента він має потенційну здатність до серйозної взаємодії із силденафілом.

Вплив силденафілу на інші препарати.

Дослідження in vitro. Силденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому Р450, а саме 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (IК50 > 150 mM). При застосуванні його в рекомендованих дозах максимальна концентрація силденафілу в плазмі досягає приблизно 1 mМ, отже, малоймовірно, що силденафіл здатний змінити кліренс субстратів даних ізоферментів.

Дані щодо взаємодії силденафілу та неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, таких як теофілін та дипіридамол, відсутні.

Дослідження in vivo. Силденафіл посилює гіпотензивний ефект нітратів, тому одноразове або курсове застосування донаторів оксиду азоту, органічних нітратів або органічних нітритів у будь-яких формах із силденафілом протипоказане.

Одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотонії у деяких чутливих пацієнтів. Найбільш вірогідно це можливо впродовж 4 годин після прийому силденафілу. В ході 3 специфічних досліджень альфа-блокатор доксазозин (4 мг і 8 мг) і силденафіл (25 мг, 50 мг і 100 мг) одночасно застосовували хворим на доброякісну гіперплазію простати, стабілізовану на тлі терапії доксазозином. У даній групі пацієнтів відмічалося додаткове зниження артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи на 7/7 рт. ст., 9/5 рт. ст. і 8/4 рт. ст. і середні додаткові скорочення артеріального тиску на 6/6 рт. ст., 11/4 рт.ст. і 4/5 рт.ст. відповідно. При одночасному призначенні силденафілу і доксазозину пацієнтам, стійким до доксазинтерапії, спостерігалися нечасті випадки симптоматичної постуральної гіпотензії, яка характеризувалася запамороченням і порушенням координації при дії світла, але без непритомності.

Ознак суттєвої взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), кожен з яких метаболізується CYP2С9, не виявлено.

Силденафіл (50 мг) не призводив до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не підсилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові 0,08 % (80 мг/дл).

Силденафіл (100 мг) не змінював рівноважну фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеаз, саквінару та ритонавіру, які є інгібіторами CYP3A4.

Вибірка даних за такими класами антигіпертензивних засобів як діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори АТФ, антагоністи ангіотензину ІІ, інші антигіпертензивні лікарські засоби (вазодилататори та препарати з центральною дією), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів, показала, що різниця між профілями побічних ефектів у пацієнтів, що приймали силденафіл, і пацієнтів, що приймали плацебо, відсутня.

При одночасному призначенні силденафілу (100 мг) пацієнтам з артеріальною гіпертензією, що застосовують амлодипін, спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи на 8 мм рт. ст. Відповідно додаткове зниження діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи становило 7 мм рт. ст. Таке додаткове зниження артеріального тиску не відрізнялося від подібних показників, що спостерігалися під час застосування тільки силденафілу, у здорових добровольців.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Силденафіл – лікарський засіб, призначений для лікування порушень ерекції у чоловіків. За умови наявності сексуальної стимуляції він відновлює порушену еректильну функцію за рахунок збільшення надходження крові до статевого члена.

Фізіологічний механізм, що відповідає за ерекцію статевого члена, пов’язаний з вивільненням оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Оксид азоту, в свою чергу, призводить до збільшення рівня ферменту гуанілатциклази, який призводить до збільшення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) з подальшим розслабленням гладком’язової тканини кавернозного тіла та збільшенням притоку крові.

Силденафіл – потужний та селективний інгібітор цГМФ специфічної ФДЕ5 у кавернозному тілі, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Силденафіл чинить периферично локалізовану дію на ерекцію. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло у людини, але посилює розслаблювальний ефект NO на цю тканину. Під час активації шляху проходження NO/цГМФ, що відбувається за наявності сексуальної стимуляції, інгібування ФДЕ5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Таким чином, сексуальна стимуляція є необхідною умовою для очікуваної сприятливої фармакологічної дії силденафілу.

За даними досліджень in vitro, силденафіл є селективним відносно ФДЕ5, яка залучена в процес ерекції. Його вплив на ФДЕ5 сильніший, ніж інших відомих фосфодіестераз (вдесятеро сильніший, ніж ФДЕ6, у 80 разів – ніж ФДЕ1, у 700 разів – ніж ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7 – ФДЕ11). Зокрема, силденафіл має у 400 разів кращу селективність відносно ФДЕ5, ніж ФДЕ3, цГМФ специфічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у процесах регуляції серцевих скорочень.

Порушення зору. При застосуванні силденафілу в дозі 100 мг у деяких пацієнтів через 1 годину виявлено (за допомогою тесту «Farnsworth-Munsell 100») легке мінливе порушення розрізнення кольору (синього/зеленого); через 2 години після прийому препарату ці зміни минали. Ймовірним механізмом порушення кольорового зору вважають пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro демонстрували, що ефект силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності відносно ФДЕ5. Силденафіл не впливає на гостроту зору, контрастність сприйняття, електроретинограми, внутрішньоочний тиск або пупілометрію.

Ефективність. Ефективність силденафілу, яку оцінювали стосовно здатності препарату забезпечувати настання і підтримання ерекції, достатньої для проведення статевого акту, була продемонстрована та зберігалася при тривалому застосуванні препарату (один рік).

У разі прийому силденафілу в дозах 25 мг, 50 мг, 100 мг  покращення ерекції спостерігалося у 62 %, 74 %, 82 % відповідно. Крім поліпшення еректильної функції, аналіз МІЕФ (міжнародний індекс еректильної функції) показав, що лікування силденафілом підвищує також оргазм і задоволення від статевого акту.

При лікуванні силденафілом покращення було відмічено у 59 % хворих на цукровий діабет; у
43 % хворих, що перенесли радикальну простатектомію, 83 % хворих із травмою спинного мозку.

Після застосування одноразової дози силденафілу 100 мг перорально у здорових добровольців вплив на рухомість сперми або її морфологію не спостерігався.

Фармакокінетика. У межах рекомендованого діапазону доз фармакокінетика силденафілу є пропорційною дозі. Препарат видаляється з організму переважно шляхом біотрансформації у печінці (в основному за участю цитохрому Р450 3А4) з утворенням активного метаболіту із властивостями, подібними до властивостей силденафілу.

Всмоктування. Силденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо з абсолютною біодоступністю в середьому 41 % (25-63 %). Силденафіл пригнічує ФДЕ5-фермент in vitro до         50 % при концентрації 3,5 nM. Середня концентрація в плазмі після прийому силденафілу у дозі 100 мг є приблизно 18 ng/mL, або 38 nM. Максимальні концентрації, які спостерігалися в плазмі, реєструвалися через 30-120 хв (у середньому 60 хв) після перорального прийому натще. Якщо препарат приймають разом із дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується і затримка Тmax дорівнює в середньому 60 хв, а зменшення Сmax – в середньому 29 %, однак ступінь абсорбції не порушується (AUC знижувалась на 11 %).

Розподіл. Середній об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення у тканини. Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт приблизно на 96 % зв’язані з білками плазми. Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату.

У здорових добровольців, які отримували силденафіл (1 раз у дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті було зареєстровано менше 0,0002 % (у середньому 188 нг) прийнятої дози.

Метаболізм. Силденафіл метаболізується головним чином ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYP3А4 (головний шлях) та CYP2С9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-диметиляції силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ5, подібною до силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50 % від селективності вихідного препарату. Концентрація цього метаболіту в плазмі становить приблизно 40 % відповідної концентрації силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий час напіввиведення становить приблизно 4 години.

Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий термін напіввиведення – 3-5 годин. При пероральному застосуванні силденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином з фекаліями (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою з сечею (приблизно 13 % прийнятої дози).

Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп.

Пацієнти літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (65 років і більше) мали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90 % більшими, ніж у здорових молодих осіб (18-45 років). У зв’язку з віковою залежністю зв’язування з білками відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі становило майже 40 %.

 Пацієнти з недостатністю функції нирок. У добровольців з легкою (кліренс креатиніну
50–80 мл/хв) та помірною (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) недостатністю функції нирок фармакокінетика силденафілу не змінювалася після його прийому внутрішньо в разовій дозі
50 мг. У добровольців з тяжкою (кліренс креатиніну £ 30 мл/хв) недостатністю функції нирок кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та Cmax (88 %), порівняно з відповідними показниками у добровольців, таких же за віком, які не мали порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Cmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися (відповідно на 200 % та 79 %) у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок порівняно з відповідними показниками у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з недостатністю функції печінки. У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (Чайлд-П’ю, А і В) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84 %) та Cmax (47 %), порівняно з відповідними показниками у таких же за віком добровольців, у яких не діагностовано печінкової недостатності. Фармакокінетику силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайлд-П’ю, С) не досліджували.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 50 мг: блакитні, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з позначенням SL50 з одного боку;

таблетки 100 мг: блакитні, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з позначенням SL100 з одного боку.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 1 або 4 таблетки у блістері. По 1 блістеру у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Актавіс ЛТД, Мальта/

Actavis LTD, Malta.

 

Місцезнаходження.

ВLB 016 Булебел Індастріал будинок м. Зейтун ZTN 3000, Мальта/

BLB 016 Bulebel Industrial Estate, Zejtun ZTN 3000, Malta.