ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату
ТИМОНІЛ® 200
(TIMONIL® 200)
Склад:
діюча речовина: carbamazepine;
1 таблетка містить карбамазепіну 200 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид преципітований, желатин, тальк, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А).
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Протиепілептичний засіб. Код АТС N03A F01.
Клінічні характеристики.
Показання.
· Епілепсія і складні або прості парціальні судомні напади (з втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.
Тимоніл® можна застосовувати як монотерапію, так і у складі комбінованої терапії.
· Гострі маніакальні стани і підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.
· Синдром алкогольної абстиненції.
· Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
· Діабетична нейропатія з больовим синдромом.
Протипоказання.
Карбамазепін протипоказаний при:
· наявності уражень кісткового мозку або пригнічення кісткового мозку в анамнезі;
· порушеннях серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада);
· відомій гіперчутливості до карбамазепіну або до інших компонентів лікарського засобу;
· відомій гіперчутливості до трициклічних антидепресантів;
· гострій інтермітуючій порфірії.
Карбамазепін не можна застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або у випадках, якщо минуло менше 14 днів після терапії останніми.
Карбамазепін не можна застосовувати одночасно з препаратами літію.
Оскільки карбамазепін може викликати нові або посилювати існуючі абсанси, його не слід призначати хворим, які страждають на ці форми нападів.
Спосіб застосування та дози.
Лікування препаратом Тимоніл® 200 розпочинають обережно, призначаючи препарат у низьких дозах індивідуально для кожного хворого, залежно від характеру і тяжкості перебігу захворювання. Потім дозу повільно підвищують до досягнення найефективнішої підтримуючої дози.
Терапевтичну дозу, зокрема при комбінованій терапії, слід визначати шляхом вимірювання рівня карбамазепіну у плазмі крові. Його терапевтичний рівень, як показує практика, становить 4-12 мкг/мл.
В окремих випадках необхідна для лікування доза може значно відрізнятися від рекомендованої початкової і підтримуючої дози (наприклад, через прискорений метаболізм у результаті ферментативної індукції або через взаємодію лікарських засобів при комбінованій терапії).
1 таблетка містить 200 мг карбамазепіну.
Добову дозу, як правило, застосовують у кілька прийомів.
Рекомендуються нижченаведені дози.
Епілепсія.Тимоніл® 200 застосовують для лікування епілепсії переважно без комбінації з іншими засобами (монотерапія). За лікуванням має спостерігати лікар-спеціаліст (невролог, нейропедіатр).
При переході на лікування препаратом Тимоніл® 200 дозу попереднього протиепілептичного засобу слід зменшувати поступово.
Зазвичай дорослим призначають початкову дозу 100-200 мг 1-2 рази на добу, яку можна повільно довести до підтримуючої дози 400 мг/добу, яка розподіляється на 2-3 прийоми. Деяким хворим може знадобитися доза препарату Тимоніл®, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.
Дітям віком від 6 років лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу; дозу підвищують поступово – кожного тижня на 100 мг.
Як правило, підтримуюча доза для дітей становить у середньому 10-20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів).
Рекомендується така схема дозування:
Таблиця 1
Початкова доза
щодня за 1 прийом
Підтримуюча доза
щодня за 1-2 прийоми
Дорослі і діти віком старше 15 років
1 таблетка ввечері
(200 мг 1 раз)
по 1-2 таблетки 3 рази
(по 200-400 мг 3 рази)
Діти віком
6-10 років
по ½ таблетки 2 рази
(по 100 мг 2 рази)
по 1 таблетці 3 рази
(по 200 мг 3 рази)
Діти віком
11-15 років
по ½ таблетки 2-3 рази
(по 100 мг 2-3 рази)
по 1-2 таблетки 3 рази
або по 1 таблетці 3-5 разів
(по 200-400 мг 3 рази або по 200 мг 3-5 разів)
Хворим на серцево-судинні захворювання, з ураженнями печінки і нирок, а також особам літнього віку призначають нижчі дози препарату.
Гострі маніакальні стани і підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.
Діапазон доз: приблизно від 400 до 1600 мг на добу; зазвичай – від 400 до 600 мг на добу, розподілених на 2-3 окремі прийоми. При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози, у той час як з метою забезпечення оптимальної толерантності у рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендовано поступове підвищення малими дозами.
Синдром алкогольної абстиненції.
Середня добова доза становить 600 мг (по 1 таблетці Тимонілу® 200 3 рази на добу).
У тяжких випадках у перші дні дозу можна збільшити до 1200 мг (по 2 таблетки 3 рази на добу).
Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.Початкову добову дозу 200-400 мг (1-2 таблетки) в 1-2 прийоми збільшують до повного зникнення болю у середньому до 400-800 мг (по 1 таблетці Тимонілу® 200 2-4 рази).
Після цього у визначеної частини хворих лікування можна продовжувати з нижчою підтримуючою дозою, що становить 400 мг на добу (по 1 таблетці 2 рази на добу).
Для хворих літнього віку одноразова доза 200 мг (по ½ таблетки 2 рази на добу) є достатньою початковою добовою дозою.
Діабетична нейропатія з больовим синдромом.
Середня добова доза становить по 200 мг 2-4 рази на добу.
Таблетки можна розподіляти. Їх приймають під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води), або випивають після розчинення у воді.
У деяких випадках особливо ефективним виявився розподіл добової дози на 4-5 разових доз.
Тривалість застосування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого.
Протиепілептична терапія зазвичай являє собою тривалу терапію. Питання дозування, тривалість лікування і відміну карбамазепіну у кожному окремому випадку вирішує досвідчений лікар-спеціаліст (невролог, нейропедіатр). Як правило, дозу препарату можна зменшити або зовсім його відмінити не раніше ніж після 2-3-річної відсутності нападів.
Лікування припиняють поступовим зниженням дози препарату протягом 1-2 років. Оскільки діти можуть «переростати» вікові дозування, у них слід враховувати збільшення маси тіла. При цьому не повинні погіршуватися показники електроенцефалографії (ЕЕГ).
При лікуванні невралгії виправдала себе терапія карбамазепіном, який призначається у підтримуючій дозі, достатній для купірування болю, протягом кількох тижнів. Обережним зменшенням дози необхідно з’ясувати, чи не настала спонтанна ремісія. При повторній появі больових нападів лікування слід продовжити колишньою підтримуючою дозою.
Вищесказане дійсне також для лікування болю при діабетичній нейропатії.
Для запобігання нападам при лікуванні синдрому алкогольної абстиненції терапію препаратом Тимоніл® 200 припиняють через 7-10 днів шляхом поступового зниження доз.
Побічні реакції.
Побічні ефекти залежно від їх частоти розподіляють на такі категорії: поширені (≥10 %), часті (від ≥1 % до
Одночасний прийом антидепресантів типу інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, флуоксетин) може призвести до виникнення токсичного синдрому серотоніну.
Карбамазепін може посилювати виділення (елімінацію) гормонів щитовидної залози і збільшувати потребу в них у хворих зі зниженою функцією щитовидної залози. Тому у хворих, які проходять замісну терапію, на початку і в кінці лікування карбамазепіном слід перевіряти функціональні показники щитовидної залози. У разі необхідності слід коригувати дозування гормональних препаратів щитовидної залози. Одночасний прийом карбамазепіну та інших протиепілептичних препаратів (наприклад, фенобарбіталу) може впливати на функцію щитовидної залози.
Не рекомендовано застосовувати карбамазепін у сполученні з нефазодоном, оскільки карбамазепін може суттєво знижувати вміст нефазодону у плазмі крові та його терапевтичну ефективність. Крім того, при спільному застосуванні карбамазепіну з нефазодоном може збільшуватись вміст карбамазепіну у плазмі крові та зменшуватися вміст активного метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду.
Одночасний прийом карбамазепіну з протиаритмічними засобами, циклічними антидепресантами або еритроміцином підвищує ризик порушень серцевої провідності.
Як і інші психоактивні препарати, карбамазепін може знижувати толерантність до алкоголю, тому під час лікування рекомендується утримуватись від вживання алкоголю.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Карбамазепін є похідним іміностільбену. За хімічною структурою активна речовина схожа до трициклічних антидепресантів, а за фармакологічними властивостями – до фенітоїну. Механізм дії дотепер невідомий. Як і фенітоїн, карбамазепін гальмує синаптичну передачу і тим самим зменшує поширення судомних розрядів. У високих концентраціях карбамазепін викликає зниження посттетанічного потенціювання. Полегшення болю при невралгії трійчастого нерва зумовлено, можливо, гальмуванням синаптичної передачі подразнення у спінальному ганглії трійчастого нерва.
Фармакокінетика.
Всмоктування, рівень у плазмі крові.Після прийому внутрішньо карбамазепін всмоктується відносно повільно і майже повністю.
Період напіввиведення становить у середньому 8,5 години і має великі індивідуальні розбіжності (приблизно від 1,72 до 12 годин).
У дорослих максимальні концентрації у плазмі крові після одноразового прийому досягаються (залежно від лікарської форми) через 4-16 годин (дуже рідко – через 35 годин), у дітей — приблизно через 4-6 годин. Рівні у плазмі крові залежать нелінійно від дози і при високих дозах мають плоску криву.
Після прийому таблеток непролонгованої дії рівень карбамазепіну у плазмі крові вищий, ніж після прийому пролонгованих форм препарату. Крім того, максимальний рівень карбамазепіну у плазмі крові досягається швидше при прийомі непролонгованої форми, ніж після прийому пролонгованих форм препарату.
1990 року проведено дослідження біоеквівалентності на 22 здорових добровольцях (віком 20-35 років), які одержували разову дозу 200 мг Тимонілу® або стандартного препарату. Результати наведені нижче у таблиці 2.
Таблиця 2
Тимоніл®
Стандартний препарат
Максимальна плазмоконцентрація (Cmax) мкг/мл
2,62 ± 0,42
2,32 ± 0,28
Час досягнення максимальної плазмоконцентрації (tmax) год
10,36 ± 5,94
8,50 ± 5,67
Площа під кривою залежності плазмоконцентрації від часу (ППК) год×мкг/мл
169,32 ± 36,99
163,01 ± 30,31
Рівноважна концентрація досягається через 2-8 днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну та рівноважною концентрацією у плазмі крові. При рівноважній концентрації коливання рівня карбамазепіну і його метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду у плазмі крові при інтервалах дозування 8 або, відповідно, 12 годин незначні.
Щодо терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну у плазмі крові, то зникнення нападів може відбутися при рівні його у плазмі крові 4-12 мкг/мл. Концентрації лікарської речовини у плазмі крові, що перевищують 20 мкг/мл, погіршують перебіг хвороби. При концентраціях активної речовини, що становлять 5-18 мкг/мл, настає полегшення болю при невралгії трійчастого нерва. Гранична концентрація, при якій виникають побічні явища, перебуває у межах приблизно від 8 до 9 мкг/мл.
Розподіл, зв’язування з білками плазми крові.Об’єм розподілу коливається у межах між 0,8 і 1,9 л/кг.
Зв’язування карбамазепіну з білками плазми крові становить від 70 до 80 %. Частина незв’язаного з білками карбамазепіну при концентрації його до 50 мкг/мл залишається постійною. Фармакологічно активний метаболіт карбамазепін-10,11-епоксид зв’язується з білками плазми крові на 48-53 % (приблизно 0,74 л/кг).
Слід враховувати фармакокінетичні взаємодії.
Концентрація карбамазепіну у спинномозковій рідині становить 33 % від відповідної концентрації у плазмі крові. Концентрація карбамазепіну у слині відповідає концентрації вільної початкової речовини і перебуває у сприятливій кореляції з рівнем у плазмі крові (приблизно 20-30 %). Збільшивши у 4 рази, цю концентрацію можна використовувати для визначення активної речовини у плазмі крові.
Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар’єр, потрапляє в організм плода, а також у грудне молоко (концентрація становить приблизно 58 % у плазмі крові). У грудних дітей можуть виявлятися концентрації у плазмі крові, що дорівнюють концентраціям у грудному молоці.
Метаболізм.У печінці карбамазепін окислюється, дезамінується, гідроксилюється, а потім етерифікується з глюкуроновою кислотою. У сечі дотепер було виявлено 7 метаболітів. З них за кількістю найвідомішим метаболітом є транс-10, 11-дигідрокси-10, 11-дигідро-карбамазепін; але фармакологічних активностей він не має. Метаболіт карбамазепін-10, 11-епоксид виявляється приблизно на 0,1-2 %; він виявляє протисудомну дію.
Період напіввиведення, виведення.Після прийому одноразових доз карбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіввиведення, що становить приблизно 36 (18-65) годин. При тривалому лікуванні період напіввиведення зменшується приблизно на 50 % (10-20 годин) у зв’язку з ферментативною індукцією. При проведенні комбінованого лікування з іншими протиепілептичними засобами періоди напіввиведення є коротшими (у середньому 6-10 годин), ніж при монотерапії (11-13 годин); у дітей вони коротші, ніж у дорослих; у новонароджених вони довші, ніж у грудних дітей.
Плазмовий кліренс у здорових пацієнтів становить приблизно 19,8±2,7 мл/год/кг, у хворих, які проходять монотерапію, – приблизно 54,6±6,7 мл/год/кг, у хворих, які проходять комбіновану терапію, – приблизно 113,3±33,4 мл/год/кг.
Після одноразового прийому карбамазепіну внутрішньо 72 % дози виводиться з організму нирками у вигляді метаболітів. Інші 28 % виводяться з організму разом із калом, при цьому частково у незміненому вигляді. Тільки 2-3 % кількості, виведеної із сечею, являє собою карбамазепін у незміненому вигляді.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білі круглі таблетки зі скошеними краями з розподільчою рискою з одного боку і відбитком Т з іншого боку.
Термін придатності. 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання. Препарат не потребує особливих умов зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Препарат у блістерах, по 50 або 100 таблеток у картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ДЕСИТИН Арцнейміттель ГмбХ.
Desitin Arzneimittel GmbH.
Місцезнаходження. Вег байм Ягер 214, 22335 Гамбург, Німеччина.
Weg beim Jäger 214, D-22335 Hamburg, Germany.
Tel.: +49-40-59101-0.
Fax: +49-40-59101-433.