Тизалуд цены в аптеках

Цены на Тизалуд в аптеках:
найдено 655 предложений и 370 аптек.
Все цены и наличие Тизалуд актуальны на сегодняшний день. Купить перепарат вы сможете в любой из нижеперечисленных аптек.
Укажите ваш точный адрес, чтобы купить Тизалуд в ближайшей аптеке
Средняя цена
115
35.44 – 196 грн
Условия пользования

Цены на аналоги Тизалуд

Сирдалуд - аналог Тизалуд Сирдалуд
617 предложений
от 78 до 779 грн
есть в наличии
Тизанил - аналог Тизалуд Тизанил
1 предложение
от 232 до 232 грн
есть в наличии
Мидокалм - аналог Тизалуд Мидокалм
989 предложений
от 26 до 398 грн
есть в наличии
Мидостад Комби - аналог Тизалуд Мидостад Комби
211 предложений
от 28 до 185 грн
есть в наличии
Мускомед - аналог Тизалуд Мускомед
315 предложений
от 43 до 298 грн
есть в наличии
Баклофен - аналог Тизалуд Баклофен
461 предложение
от 73 до 379 грн
есть в наличии
Толперил-Здоровье - аналог Тизалуд Толперил-Здоровье
61 предложение
от 99 до 192 грн
есть в наличии
Миаксил - аналог Тизалуд Миаксил
6 предложений
от 119 до 134 грн
есть в наличии
Толперизон-OBL - аналог Тизалуд Толперизон-OBL
1 предложение
от 254 до 254 грн
есть в наличии
Все аналоги

Тизалуд инструкция

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТІЗАЛУД
(TIZALUD)

Склад:
діюча речовина: tizanidine;
1 таблетка містить тизанідину 2 мг або 4 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Міорелаксанти центральної дії. Тизанідин. Код ATC М03B X02.

Клінічні характеристики.
Показання.

Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, виражені порушення функції печінки, одночасний прийом флувоксаміну та ципрофлоксацину.

Спосіб застосування та дози.
При болісному м'язовому спазмі дорослим призначати по 2 або 4 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках перед сном можна додатково прийняти 2 або 4 мг.
При спастичності, зумовленій неврологічними захворюваннями, дозу слід добирати індивідуально. Початкова добова доза не має перевищувати 6 мг, розділених на 3 прийоми. Дозу можна підвищувати поступово на 2-4 мг, з інтервалами від 3-4 до 7 днів. Зазвичай оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі від 12 мг до 24 мг, розділеній на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часу. Не слід перевищувати дозу 36 мг на добу.
Застосування пацієнтам літнього віку. Досвід застосування тизанідину для лікування пацієнтів літнього віку обмежений. На підставі фармакокінетичних даних можна припустити, що в деяких випадках нирковий кліренс у пацієнтів цієї вікової категорії може бути значно знижений. У зв’язку з цим слід дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам літнього віку.

Побічні реакції.
Побічні реакції – такі як сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, сухість у роті, знижений артеріальний тиск, нудота, порушення з боку шлунково-кишкового тракту та підвищені рівні трансаміназ сироватки крові – зазвичай слабко виражені і скороминущі у пацієнтів, які застосовують низькі дози, рекомендовані для купірування болісного м’язового спазму.
При прийомі доз, вищих від рекомендованих для лікування спастичності, вищезазначені побічні реакції виникають частіше та більш виражені, однак вони рідко бувають настільки серйозними, щоб припиняти лікування. Також можуть виникнути такі побічні реакції: артеріальна гіпотензія, брадикардія, м’язова слабкість, порушення сну, галюцинації та гепатит.
Поява таких симптомів була зареєстрована після раптової відміни тизанідину, зокрема після довготривалого лікування та/або прийому високих добових доз та/або супутньої терапії антигіпертензивними препаратами. За таких обставин у пацієнтів може виникнути артеріальна гіпертензія та тахікардія. В окремих випадках така рикошетна артеріальна гіпертензія може спричинити інсульт. Тому лікування тизанідином не слід припиняти раптово, а тільки шляхом поступового зниження дози.
Психічні розлади: галюцинації, безсоння, порушення сну.
З боку центральної нервової системи: сонливість, запаморочення.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія.
З боку травної системи: сухість у роті, нудота, шлунково-кишкові розлади.
Гепатобіліарні порушення: підвищені рівні трансаміназ сироватки крові; дуже рідко – гострий гепатит, печінкова недостатність.
З боку опорно-рухового апарату: м’язова слабкість.
Інші: підвищена втомлюваність, алергічні реакції (шкірний свербіж, висипання, кропив’янка).

Передозування.
Симптоми: при перевищенні рекомендованих доз можливі нудота, брадикардія, подовження інтервалу QT, блювання, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, міоз, неспокій, пригнічення дихання, кома.
Лікування: відміна препарату, промивання шлунково-кишкового тракту, багаторазовий прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Показане проведення форсованого діурезу. Специфічного антидоту немає. У подальшому – симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Оскільки контрольовані дослідження тизанідину у вагітних жінок не проводилися, його не слід призначати у період вагітності, за винятком тих випадків, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. У дослідженнях на тваринах було показано, що тизанідин проникає у грудне молоко у незначній кількості. Тому жінкам, які годують груддю, препарат призначати не слід.

Діти. Оскільки досвід застосування препарату дітям обмежений, його не рекомендується призначати даній категорії пацієнтів.

Особливості застосування.
Порушення функції печінки. При виникненні побічних явищ, можливо, пов’язаних із порушенням функції печінки (нудота з нез’ясованої причини, анорексія, підвищена втомлюваність), а також у пацієнтів, які застосовують тизанідин у добовій дозі більше 12 мг, необхідно контролювати функціональні печінкові проби 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування. У випадку, коли рівні печінкових трансаміназ (АЛТ або АСТ) у сироватці крові перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше протягом тривалого періоду, застосування препарату слід припинити.
Ниркова недостатність. У пацієнтів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) початкова доза становить 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози слід проводити поступово, з урахуванням ефективності і переносимості терапії. При необхідності більш вираженого ефекту рекомендується спочатку збільшити дозу, що призначається 1 раз на добу, після чого збільшити кратність призначення.
Оскільки у склад таблеток входить лактоза, не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю і мальабсорбцією глюкози/галактози.
Після раптової відміни тизанідину або швидкого зниження дози, зокрема після довготривалого лікування та/або прийому високих добових доз та/або супутньої терапії антигіпертензивними препаратами, може виникнути артеріальна гіпертензія та тахікардія. В окремих випадках така рикошетна артеріальна гіпертензія може спричинити інсульт. Тому лікування тизанідином не слід припиняти раптово, а тільки шляхом поступового зниження дози.
Застосування препарату може викликати подовження інтервалів QT, особливо у пацієнтів при одночасному застосуванні препарату з лікарськими засобами, які здатні викликати реакцію подовження інтервалу QT. Зростання рівня тизанідину у плазмі крові може спричинити пролонгацію інтервалу QT.
Артеріальна гіпотензія може виникнути під час застосування тизанідину, а також як результат лікарської взаємодії з інгібіторами CYP1A2 та/або антигіпертензивними препаратами. Повідомлялося про тяжкі форми артеріальної гіпотензії, такі як втрата свідомості та судинна недостатність. Обережність необхідна щодо пацієнтів з ішемічною хворобою серця та/або з серцевою недостатністю. Слід проводити контроль ЕКГ з регулярними інтервалами на початку застосування препарату таким пацієнтам.
Перед застосуванням даного препарату пацієнтам з міастенією гравіс необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик-користь. Слід дотримуватися обережності при застосування даного препарату пацієнтам літнього віку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При виникненні побічних явищ з боку центральної нервової системи (сонливості, запаморочення) пацієнтам слід утримуватись від робіт, що потребують високої концентрації уваги і швидкої реакції, наприклад керування транспортними засобами або роботи з машинами і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказане одночасне застосування тизанідину з інгібіторами CYP1A2 флувоксаміном або ципрофлоксацином. Сумісний прийом тизанідину з флувоксаміном або ципрофлоксацином збільшує AUC тизанідину у 33 та 10 разів відповідно. Це може призвести до клінічно значущого та довготривалого зниження артеріального тиску, що супроводжується сонливістю, запамороченням та зниженою психомоторною продуктивністю.
Не рекомендується одночасне застосовування тизанідину з іншими інгібіторами CYP1A2, а саме: антиаритмічними засобами (аміодароном, мексилетином, пропафеноном), циметидином, фторхінолонами (еноксацином, пефлоксацином, ципрофлоксацином, норфлоксацином), рофекоксибом, пероральними контрацептивами і тиклопідином. Одночасне застосування відомих інгібіторів CYP1A2 може знижувати рівень тизанідину у плазмі крові. Зниження рівня тизанідину у плазмі крові може призвести до зниження терапевтичного ефекту тизанідину.
При одночасному застосуванні тизанідину та антигіпертензивних препаратів, включаючи сечогінні, можливий розвиток артеріальної гіпотензії і брадикардії.
У деяких пацієнтів, які отримували одночасне лікування антигіпертензивними препаратами, спостерігаються рикошетні артеріальна гіпертензія та тахікардія при раптовій відміні тизанідину.
Одночасне застосування препарату та інших лікарських засобів центральної дії (наприклад седативних та снодійних засобів (бензодіазепін або баклофен), деяких антигістамінних препаратів та анальгетиків) може посилювати снодійний ефект тизанідину. Це стосується, зокрема, одночасного застосування алкоголю, що може непередбачено змінити або посилити ефект тизанідину.
Одночасне застосування тизанідину з рифампіцином може призвести до 50 % зниження концентрації тизанідину. Таким чином, терапевтичний ефект може бути знижений при застосуванні рифампіцину протягом терапії препаратом, що може бути клінічно значущим для деяких пацієнтів. Тривалого одночасного застосування слід уникати, та якщо це необхідно, то слід дуже обережно корегувати дозування.
Застосування препарату призводить до 30 % зниження системного впливу тизанідину у чоловіків, які палять (більше 10 цигарок на день). Тривале застосування препарату чоловікам, які багато палять, потребує призначення більш високих доз препарату.
Призначення препарату разом з альфа-2 адренергічними агоністами (наприклад з клонідином) слід уникати у зв’язку з їх потенційним адитивним гіпотензивним ефектом.

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Тизанідин – релаксант скелетної мускулатури центральної дії. Його основним місцем дії є спинний мозок. Стимулюючи пресинаптичні альфа-2 адренорецептори, він пригнічує вивільнення збуджуючих амінокислот, які стимулюють рецептори N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього пригнічується полісинаптична передача сигналу на рівні міжнейронних зв’язків у спинному мозку, що відповідає за надмірний тонус м’язів, і тонус м’язів знижується. Тізалуд є ефективним як при гострих болісних спазмах м’язів, так і при хронічній спастичності спинномозкового та церебрального походження. Він знижує опір пасивним рухам, пригнічує спазм та клонічні судоми та покращує силу активних скорочень м’язів.
Фармакокінетика.
Всмоктування та розподіл. Тизанідин швидко всмоктується. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 1 годину після застосування. Середня абсолютна біодоступність становить 34 %. Середній об’єм розподілу стабільного стану (Vss) після внутрішньовенного застосування становить 160 літрів. Зв’язування з білками плазми становить 30 %. Відносно низьке серед пацієнтів відхилення фармакокінетичних параметрів (Cmax та AUC) полегшує достовірну попередню оцінку рівнів у плазмі крові після застосування перорально.
Метаболізм/виведення. Препарат зазнає швидкого та екстенсивного метаболізму у печінці. Тизанідин метаболізується in vitro переважно CYP1A2. Метаболіти неактивні. Вони виводяться переважно нирками (70 %). Виведення сумарної радіоактивності (тобто субстанції у незміненій формі та метаболітів) є двофазним, зі швидкою початковою фазою (період напіввиведення t1/2 = 2,5 години) та повільнішою фазою елімінації (t1/2 = 22 години). Лише невелика кількість субстанції у незміненій формі (близько 2,7 %) виводиться нирками. Середній період напіввиведення субстанції у незміненій формі становить 2-4 години.
Фармакокінетика в окремих груп хворих. У хворих із нирковою недостатністю (кліренс креати- ніну менше 25 мл/хв) середнє значення максимальної концентрації у плазмі удвічі перевищує цей показник у здорових добровольців, а кінцевий період напіввиведення подовжується приблизно до 14 годин, внаслідок чого площа під кривою «концентрація – час» (AUC) зростала в середньому у 6 разів.
Вплив їжі. Одночасне вживання їжі не впливає на фармакокінетичний профіль таблеток тизанідину. Хоча значення максимальної концентрації зростає на третину, це не є клінічно значущим. Істотного впливу на всмоктування не відзначалося.

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями і рискою, білого або майже білого кольору.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київський вітамінний завод».

Місцезнаходження. Україна, 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38